Місія на острів

Сонце піднялось вже досить високо та зрідка виглядало із-за білих хмар. Сканери показували, що сильних поривів вітру не було, тому Поліні вдавалось легко направляти штурмовик між невеликими, розкиданими по морю, острівцями, на яких мешкала хижа фауна.

Зокрема, на одному із таких острівців, площа якого складала менше одного квадратного кілометра, вміщалось понад 600 осіб ядовитих змій, які належали до 26 різних видів. Тому всі знали, що якщо твій штурмовик розіб’ється поблизу цього острова, то вже краще втопитись, ніж вийти на берег такої суші.

Проте трохи далі, на острові, який значно більший, живе плем’я, із яким домовилось командування про те, що воно буде таємно спостерігати за діями бойовиків, які розташувались з іншого боку острова.

Після підписання угоди, командири видали племені спеціальну кнопку, на яку вони натискають, коли хочуть повідомити їм якусь інформацію. Саме тому команда, в яку входить Поліна, зараз направляється на той острів.

Підпливаючи до острова, Поліна увімкнула маскування та приземлилась на невеликій поляні, із якої до місця проживання племені було йти всього 5 хвилин. Команда взяла все необхідне та швидко пройшлась лісовими хащами.

Проте дійшовши до місця призначення, команда побачила, що їхні хиткі будиночки спалені, а навкруги не було нікого.

- О ні! Це я винна! Вони казали мені минулого разу, що бойовики щось підозрюють, а я їх не послухала! - закричала Марина.

- Тихіше. Тут тільки спалені будинки, а тіл немає, значить є шанс, що вони живі, - сказав Тарас та вказав по сторонам.

Марина поглянула, закивала головою та ніби заспокоїлась. А в наступну хвилину Поліна покликала команду до невеликої стежки, яка вела вглиб лісу. Там на одному із дерев був вирізаний символ на мові поселення, який означав «Ми там».

- Марино, поглянь, здається, це вони нам залишили послання, - сказала Поліна і повела команду по стежці в ліс.

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua