Пробудження від сторічного сну

Марина насолоджувалась ранковим коктейлем та очікувала на своїх подруг, коли звичайний гамір перебив якийсь дикун, якому вдалось пробратись на верхню палубу, куди мають доступ тільки вищі ешелони влади.

Дикун для більшої ефектності заліз на перила та крикнув так, як колись ричали дикі тварини. Це пробудило у Марині раніше не знайомий дикий страх перед чимось живим, що важко контролювати. А коли дикуну вдалось перебити звичний гамір та привабити увагу максимальної кількості людей, то він сказав, головніше, ніж Марина очікувала:

- Ви всі вже сотні років спите непробудним сном у своїх коконах і лише зрідка цікавитесь, що за їхніми межами і то тільки для галочки. Але сьогодні всі ваші кокони буде зруйновано та вам доведеться зіштовхнутись із дечим зовсім новим та незвіданим для вас. Вам всім доведеться згадати, що таке життя на планеті, що таке боротись за своє життя, що таке істинна природа, що таке природній відбір.

Після цих слів дикун замовк, давши всім час подумати над почутим. Проте там внизу всі, включаючи Марину, й гадки не мали про що говорить цей чоловік та чому це він раптово вирішив так вчинити.

Через кілька хвилин якась група неподалік від Марини засміялась, що цей дикун не в собі, тому не варто сприймати його слова серйозно. Тому вони продовжили спілкування між собою, намагаючись зробити вигляд, що дикун їх не стривожив.

- Сьогодні останній день, який триватиме у звичайному ритмі життя, бо вже завтра в цей час ви думатиме тільки про те, щоб вижити. Оголяться ваші природні інстинкти і ми всі зможемо побачити, хто з нас стать, граніт, а хто вугілля.

Компанія людей поблизу Марини намагались ігнорувати гучні слова дикуна та всіма силами не задумуватись чи є капля реальності в них. Проте в наступну хвилину дикун змусив всіх підняти голову вверх та побачити, що до куполу наближаються сотні метеоритів.

Марина тільки встигла ковтнути, як світло у найбільшому залі блимнуло, а підлога під ногами, здається, по шатнулась. Клуби неконтрольованого страху піднялись із підсвідомості Марини та, здається, більше не давали можливості раціонально думати.

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua