Збірка коротких фантастичних розповідей

Поки ще є сліди на снігу

Смарт-годинник повідомив Івану, що температура на вулиці -27° С. Хоч він і добре підготувався: вдягнув термобілизну, сорочку, теплий світшот, шерстяний пояс, куртку із хутром, утеплені штани, кілька пар шкарпеток та спеціальні гірські чоботи, а також шарф та лижну маску, але він все одно добряче замерз.

Можливо, він би йшов швидше, але весь цей одяг, а ще важкий рюкзак за плечима та сніг по коліна, значно зменшували його швидкість. Іван повинен був встигнути пройти по слідам своєї групи, поки їх не замело. Йому довелось зійти вниз гори, бо його 6-річна донька випустила з рук свою улюблену та єдину, яку їй дозволили взяти, іграшку.

А ще він повинен спішити, бо, скоріше за все, вже завтра система помітить, що шість чіпів витягнули із живих людей та зашили під шкіру роботам, які імітують людину. І тоді система передасть усі їхні дані пошуковим дронам, які за кілька годин перевірять місто, а за день територію у радіусі 150 кілометрів. Тому, коли вони почнуть пошуки, Іван та його сім’я повинні бути вже за кордоном.

Іван ще в юності вступив в ряди опору режиму диктатора. Спочатку йому здавалось, що вони зможуть його побороти, але, коли він побачив, як техніка послушно та безжально забирала життя у інших учасників опору та їхніх родичів, то Іван вирішив, що пора забирати сім’ю та втікати. Тому, коли він із другом знайшли слабке місце в кордоні високо в горах, то сприйняли це як знак.

Смарт-годинник повідомив Івану, що через 20 хвилин вітер посилиться і зітре зі снігу сліди. Іван повинен спішити, поки ще є сліди на снігу.

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше