Її комфортний будиночок серед гір

Валентина вже два місці жила в цьому будиночку серед зимових гір, але й досі не могла звикнути до краси навколишньої природи. Щодня після обіду вона виходила та робила декілька кіл навколо озера, яке було неподалік від будиночку. По краям озеро було замерзлим, а ближче до середини ні. Інколи Валентина бачила, як із води вистрибує риба, на кілька секунд зависає в повітрі, а потім сила земного тяжіння перемагає і рибина назад падає у воду.

А проходячи повз великі ялинки, які заввишки не менше 60 метрів, Валентині завжди перехоплювало дух. Своє дитинство та юність вона провела у великому місті, де майже не зустрічала таких великих ялинок. А тут був цілий великий ліс, який неможливо весь одночасно охопити поглядом, масштаби якого важко одразу усвідомити.

Проте найбільше її захоплювали гори, які вона бачила щоранку, як тільки відкривала очі. Вони ніби зійшли із полотна найвибагливішого художника, вони були на перший погляд милими і беззахисними, хоча насправді були сильними та неприступними. Тому гори нагадували Валентині миловидну красуню, яка виглядала безневинно, але щоб завоювати її серце потрібно було пройти не менше випробувань, ніж у горах, а якщо ти вирішиш вчинити підлість, то пізнаєш всю її міць. Тому Валентині приємно було думати, що вона знаходиться в лоні гір, де вони захищають її від негараздів та бід зовнішнього світу.

Валентина, міська дівчина, ще зовсім нещодавно й подумати не могла, що опиниться серед гір, так далеко від виру життя, який так любила. Але потім зустріла свого чоловіка, людину який обожнював гори, і як виявилось писати програмне забезпечення для міжзоряного корабля вона може і тут. А Ви змогли би змінити свій стиль життя заради коханої людини?

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua