Воля

Ніколи так не ціниться воля, як під час ув’язнення. Це був всього другий тиждень у федеральній в’язниці у віддаленій системі Пса, а Тамара вже відчувала неначе сходить з розуму. В цій тісній камері було тільки невелике ліжко, стіл з стільцем та книжкова шафа. Водночас у її домі, гардеробна кімната була більшого розміру.

За ці останні дні Тамара вже сотню разів прокрутила всі ті події, які призвели до того, що вона тут опинилась. Найбільше у всій ситуації Тамару дратувала та в’їдлива прокурор і друг Антон, який виявився тим ще зрадником.

Вже тепер Тамара розуміє, що Антон просто позаздрив їй, коли вона купила собі нову модель мотольоту, в той час його батько не дозволив йому його купити. Тому трохи згодом він дав їй контакти найбездарнішого ремонтника, через якого Тамара втратила керування, коли була лише злегка нетверезою, та врізалась в натовп людей.

А потім прокурор використала проти Тамари на суді пости в соціальних мережах, де вона хизувалась покупкою мотольоту та висміювала всіх, хто не може його собі дозволити. Після цього вона долила у вогонь масла тим, що продемонструвала історії її друзів, на яких чітко видно, як Тамара випивала в той вечір перед тим як сісти за кермо.

Проте Тамара впевнена, що це все дурниці, а насправді суспільство почало вимагати від суду суворого покарання, тому що вона одна із доньок депутата лівої фракції. А всім відомо, що суспільство відноситься більш упереджено до дітей представників влади.

Раптом її роздуми перебив гучний звук вибуху. Тамара кинулась до невеличкого вікна, із якого було видно космос, проте в ньому не побачила нічого, щоб змогло пояснити той звук. Тим часом, в уяві Тамара уявила собі, що це хтось штурмує в’язницю, щоб звільнити саме її.

А вже через хвилину електронний блок на її дверях зник і вони легенько прочинились. Тамара радісно кинулась до дверей, проте виявилось, що це всі можуть вийти з кімнат.

Тамара побачила, що по коридору почали ходити відверто дивні типи і на хвилину задумалась, чому її помістили саме у таку в’язницю, адже вона не жорстока вбивця. Під час того інциденту люди лише травмувались і отримали за це солідну компенсацію від її батька.

Тут із сусідньої камери вийшов високий чоловік в татуюваннях та владним поглядом зміряв Тамару. Вона одразу ж зрозуміла, що сподобалась цьому типу та прочитала у погляді його наміри. Він однієї думки про це, Тамара відчула як сотні дрібних мурашок пробіглись по її спині.

Дівчина відчуваючи, що її живіт зводить від жаху, поспішила зачинити двері з середини. В наступну мить той чоловік почав стукати у двері та вмовляти її відчинити. Тамара почала озиратись по кімнаті та шукати поглядом щось, що допомогло їй би захиститись від цього чоловіка.

Стукіт продовжувався, незважаючи на повне ігнорування, а потім почав переходити в гримання, а прохання почали помалу ставати грубими наказами. До такого повороту подій Тамара зовсім не була готова і геть не знала, що їй робити, окрім як завмерти від жаху.

Десь здалеку почулись крики і той чоловік пішов геть від її дверей. Але Тамара не поспішала виходити, бо боялась, що це всього-на-всього хитрість, аби її виманити. До того ж, Тамара почала роздумувати над тим, що в цій в’язниці може ходити сотні таких же дужих чоловіків, яким вона може сподобатись і їм нічого не буде заважати негідно вчинити з нею.

Вперше за ці дні, Тамара не хотіла покидати межі кімнати та почувалась тут найбільш безпечніше. Вперше ця кімната здалась їй великим захисним замком, в якому вона готова була провести стільки часу, скільки буде потрібно, щоб небезпека минула.

Зрештою, Тамара присіла в кутку, обняла ноги та поставила голову на коліна. Дівчина й сама не помітила, як задрімала та прокинулась аж через кілька годин. За дверима було тихо і тому вона наважилась вийти.

Проте як тільки вона дійшла до повороту, то наштовхнулась на групу чоловіків. Тамара вдивлялась у їхні небезпечні обличчя та розуміла, що даремно вийшла із кімнати.

Тамара вирячилась на чоловіків, намагаючись зрозуміти, хто вони такі та що можуть вчинити далі. За одну мить у неї пронеслось сотні варіантів розвитку подій. Тамара роздумувала чи є в неї шанси втекти, якщо вона почне бігти прямо зараз.

В наступну хвилину чоловік, який стояв найближче до Тамари хитро посміхнувся та сказав:

- Що ж могла натворити така красунечка, що її закрили в нашій дірі?

Після цих слів він підійшов до неї та вирішив помацати її волосся. Тамара ступила крок назад та спробувала вдати, що вона небезпечна.

- Вбила кухонним ножем свого хлопця, коли застукала його з іншою, - сказала Тамара невпевнено, - а потім її і теж, - додала Тамара, щоб здатись більш небезпечною.

На ці слова чоловіки тільки розсміялись.

- Та ти ніколи в житті не тримала кухонний ніж! - сказав один із них.

- Та вона ніколи й на кухні не була, - додав інший.

Тамара тільки ковтнула та не могла повірити, що вони одразу ж здогадались про те, що вона із багатої сім’ї. Дівчина почала роздумувати про те, що їй краще далі робити, але безконтрольний жах охопив її тіло та не дозволяв народитись жодному підходящому рішенню.

- Та це все зрештою не має ніякого значення. Нам дуже пощастило натрапити на тебе в цій дірі, - сказав один із них, коли вдосталь насміявся.