Це був тільки початок

Вікторія елегантно підійшла до панелі та панелі та приклала зап’ясток. Система майже миттєво розпізнала нано-чіп під її шкірою та відчинила двері ліфта. Дівчина увійшла в ліфт, притиснула зап’яток до ще однієї панелі, а вже тоді вибрала номер поверху.

Коли ще двоє людей, які увійшли за Вікторією у ліфт, виконали теж саме, двері зачинились та ліфт почав набирати швидкість. Кабіна цього ліфту левітувала у вакуумній шахті та завдяки магнітній подушці, могла на набирати чималу швидкість, а це дуже необхідно, коли у будинку понад сотня поверхів над поверхнею землі та ще близько 50 нижче рівня землі.

Вікторія обернулась та розглядала відкриту частину будівлі, де розташовували невеликий парк, в центрі якого був двометровий водоспад. Таким чином можна було в будь-який момент прийти в цю частину будівлі та насолоджуватись природою, без потреби потрапляти під палюче сонце, сильний мороз чи дощ.

В якийсь момент у роздуми Вікторії увірвалась думка, що із відкритою частиною щось не так, бо вона здавалось хиталась. Дівчина закліпала, намагаючись зрозуміти чи це будівля хитається чи їй паморочиться в голові.

Проте вже через хвилину всі інші стурбовано почали обговорювати можливість того, що трапився землетрус. Вікторія стиснула кулаки та відчула як із низу живота піднімається сила, яка здається ось-ось вкраде у неї контроль над свідомістю.

Вікторія спробувала чинити опір паніці, проте вона як ніхто інший знала, що система цього ліфта може повести себе максимально непередбачувано в таких умовах. Дівчина глянула вниз та примітила, що електроніка працює, а це означає, що не все так погано.

Проте в наступну мить світло на мить зникло у всій будівлі, а ліфт почав зупинятись та здавалось він тепер злегка втратив свій напрямок, бо кабіна рухалась то вниз, то вверх. На щастя світло повернулось і ліфт продовжив свій рух.

Не минуло й хвилини, як двері відчинились і Вікторія поспішила вийти на своєму поверсі. Йдучи попри інших людей, вона почула, що це був тільки початок.