Втеча

Рита обережно підійшла із рюкзаком до виходу та помітила, що у неї тремтять руки. Жінка поставила рюкзак за тумбою, так щоб його не було видно із вхідних дверей та поспішила заспокоїтись.

«Його ще немає. Сьогодні у тебе точно вийде», - сказала собі Рита, а потім глянула у вікно. Його автівки ще навіть не було видно, але від цього не було легше. Очікування обпалювало її нерви так само сильно, як і цей сміливий та нахабний план.

Проте Рита повинна наважитись на такий крок, поки вона ще молода і може отримати шанс розпочати нове життя. Тим більше, що у неї уже був розроблений хороший план, який, щоправда, вона вже не може наважитись здійснити цілий тиждень.

Кожного разу Риті здається, що поки не ідеальні умови, тому нічого не вийде і тоді він відбере у неї й ці невеликі права. І вона дуже боїться навіть думати, що можливо це тільки її страхи, щоразу її паралізують та знаходять зручні виправдання, щоб все поки залишити як є.

Нарешті вона помітила на горизонті його «Теслу». Рита швидко кинулась до вбиральні, вийняла ключ та переставила його на зовнішній бік, а потім затиснула язичок у замку, так щоб коли дверима грюкнули, то замок замкнувся.

Після цього Рита підбігла до тумби біля вхідних дверей, взяла ганчірку та почала витирати верхню поличку. Андрій увійшов до квартири через кілька хвилин, кинув ключі на тумбу та одразу ж тицьнув Риті ноги, щоб вона його перевзула у домашні тапочки.

Під час цього процесу він кілька разів крикнув, щоб вона рухалась швидше. А коли вона закінчила, то він за звичкою пішов до вбиральні. Як тільки язичок клацнув, Рита взяла рюкзак та ключі. Відчинивши двері, Рита зачинила їх за собою та кинулась до автомобіля.

Натиснувши кнопку на ключі, Рита сіла в салон «Тесли» та заблокувала двері. Рита ще й навіть не встигла знайти кнопку запуску, коли у вікно почав стукати Андрій. Рита скорчилась від страху, проте зібралась із силами та помахала йому «Ні» на всі його погрози.

Нарешті «Тесла» піднялась у повітря та повільно рушила за ріг, де одразу ж натикнулась на поліцейську автівку. Помітивши водія, Рита завмерла від жаху.

Рита не могла зрозуміти, що він тут робить, а потім здогад неначе дав їй ляпас. Андрій вже давно помітив, що вона почала готуватись до втечі, тому за рогом залишив свого брата на випадок, якщо він сам не встигне її зупинити.

Рита пригадала, як кілька років тому вона наважилась звернутись до поліції із заявою на свого чоловіка. Її буквально перехопив поліцейський, якому вже було під сорок, та уважно вислухав її історію, а потім він безцеремонно відвіз її додому, і лише тоді Рита зрозуміла, що це був брат Андрія.

Рита спробувала пред’явити йому претензії за те, що він збрехав їй про свою сім’ю, але він був дуже злий через її вчинок і тому негайно її покарав. Саме в той момент вона остаточно зрозуміла, що її добровільно викрали.

Виринути із спогадів Риту змусив бридкий голос брата Андрія, який кричав їй у гучномовець:

- Рито, негайно приземли автомобіль, а то мені доведеться випустити імпульс, який нейтралізує електроніку!

Рита розуміла, що у неї небагато шансів втекти, тому підкорилась. Одразу після цього вона неначе задерев’яніла від страху, але це ніяк не завадило Андрію витягнути її з автівки та потягнути назад в дім. Рита боялась підняти голову, щоб не отримати ляпасу.

Проте помітивши попереду чиїсь ноги, вона підняла голову та побачила якусь жінку. Рита боялась говорити, тому зробила максимально нещасні очі, які благали про допомогу, та буквально свердлила жінку поглядом. Проте Андрій помітив цю хитрість і тому сказав тій жінці:

- Моя дружина знову напилася, не звертайте увагу, будь ласка.

Жінка тільки кинула на неї погляд повний зневаги та засудження, і пішла далі. Рита лише ковтнула та відчула як скрутились у неї кишки, коли Андрій почав відчиняти вхідні двері. Вона чітко розуміла, що тепер стане ще гірше.