Збірка коротких фантастичних розповідей

На перехресті минулого і майбутнього

Щойно Христина вийшла з ванної кімнати, то одразу ж почула, як дощ барабанить по металевому даху балкону. Дівчина вийшла на балкон та побачила, що її двір поливала чимала злива. «О ні, тільки не знову злива», - подумала дівчина.

На якусь хвилину Христину заворожили звук дощу та каплі, які спочатку різко вдарялись об вікно, а потім повільно стікали по склу до низу підкорюючись всемогучій гравітації. Десь у дворі під дитячими гойдалками вже утворились калюжі, відкладаючи дитячі забави на деякий час.

Примітивши внизу автомобіль, який повільно виїжджав з двору, Христина пригадала, що скоро має викликати таксі. Ця думка зі швидкістю світла породила у неї запитання, а чи все вона зібрала до валізи, яка зараз година та коли їй потрібно виїжджати.

Дівчина поспішно глянула на годинник та примітила, що у неї є рівно година на збори. Спочатку вона полегшено видихнула, але потім згадала, що збирається вона доволі повільно, тому не можна витрачати ні хвилини. Дівчина швидко закинула останні речі і косметичку до валізи, поспішила її зачинити та поставити біля вхідних дверей.

Коли Христина повністю зібралась, то вийшла на балкон та замовила таксі. Додаток повідомляв, що автомобіль прибуде до під’їзду за 7 хвилин. Дівчина ще раз глянула у вікно, де вже йшов значно менший дощик.

«Сто відсотків вокзал затопило», - подумала дівчина та рушила до виходу. Ще на під’їзді до вокзалу Христина переконалась у тому, що була правою. І дорога, і тротуар, і зал вокзалу: все було затоплене. Водій зупинився за десяток метрів до входу, бо інакше при відкриті дверей вода потрапить у салон. Звідти Христина у гумових чоботях, практично несучи валізу на руках, йшла до перону.

Там вже у всій красі чекав на пасажирів новенький вагон HyperLoop. Це було так дико і водночас передбачувано, адже всі знають, що кожного року на весні у сезон дощів цей вокзал затоплює. Але міська влада щоразу знаходить найкращі виправдання та способи, щоб відкласти рішення цієї проблеми якнайдовше, так ніби їх за це нагороджують.

«Що ж, не все одразу», - подумала Христина, перевзуваючись у вагоні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше