Це просто маленька витівка

Це було так легко для неї: пройтись між рядами автомобілів на парковці і обернувшись, загадково посміхнутись та ткнути пальцем в одну із автівок. Все інше зробив Іван на своєму ноутбуці і через кілька хвилин Ліза вже вмостилась на дорогому шкіряному сидінні.

Дівчині подобалось мати повний контроль над Іваном та відчувати, що вона може змусити його зробити будь що. Ця влада над старшим хлопцем п’янила 17-річну Лізу, проте водночас їй хотілось більшого. Тому вона владно наказала Івану їхати на автостраду, де можна буде розігнати цей автомобіль до максимальної швидкості.

Іван слухняно рушив, куди було сказано. Він ще й досі був враженим тим, що саме його вибрала руда красуня та за те, що вона подарувала можливість відчути як йому заздрять всі друзі, готовий був виконати будь-яке її бажання.

Несподівано дівчина випрямила спину та стала роздивлятись панель автомобіля, а потім із острахом запитала:

- А ця модель вміє ж літати? Інакше весь буде зіпсовано!

- Не хвилюйся, ця вміє, - поспішив заспокоїти її Іван.

Ліза радісно відкинулась на спинку та глянула на спідометр, який показував 150 км за годину.

- Спочатку дійди до 200 км за годину, а потім можна буде злітати, - радісно сказала Ліза та підморгнула Івану.

Хлопець тільки зашарівся та кивнув. Коли швидкість була понад 170 км за годину, Ліза відчинила вікно та висунула голову. Побачивши безумний вчинок дівчини, Іван негайно смикнув її за руку та зачинив вікно біля неї, кнопкою з свого боку. Ліза незадоволено вирвала свою руку та готова була обвалити на нього весь свій гнів.

- Це небезпечно! - сказав Іван, перш ніж вона почне кричати.

- А красти автівку це безпечно? - закричала Ліза.

- Це маленька витівка, а на такій швидкості тобі може запросто відірвати голову, а я не хочу на таке дивитись.

Але Ліза не хотіла нічого чути, вона кричала, аж поки не обернула голову на не помітила, що Іван всіма силами намагається не врізатись у вантажівку, проте часу на це було занадто мало…