Великий ринок

В юності Інга читала у книгах, які вдалось зберегти, що колись красиві жінки могли і змінити, і підкорити, і керувати світом. Проте у новому світі, який утворився після Третьої світової війни, панують інші правила…

Тому, підкорюючись новим правилам, Інга мирно стояла поки служниці вдягали її у гарну сукню із дорогих тканин та малювали на її обличчі дивні символи. Коли вони закінчили, то Інгу із її двома сестрами по батьку посадили у транспорт.

В той час як сестри тренували свої найкращі посмішки, Інга старалась не думати про те, яке майбутнє її чекає після Великого ринку, який проводиться кожні три місяці і де кожен чоловік має право виставити на продаж своїх гарних доньок.

Хтось із них стане однією з дружин якогось заможного чоловіка, а хтось служницею, а хтось рабинею на заводі. Сестри Інги вважали, що найкраще це стати однією з дружин багато чоловіка. Проте Інга начиталась старомодних книг і тепер хоче, щоб її обрали служницею, бо тоді вона буде мати можливість знайти собі чоловіка серед солдатів чи слуг і ні з ким його не ділити.

Але як таке сказати сестрам, які зневажали служниць та у всьому наслідували своїх лінивих матерів, які вважали, що їхнє єдине завдання у житті народжувати побільше дітей чоловікові та бути красивими?

Інга добре пам’ятала, як рік тому самі ці дві сестри застукали її із книгою в руках та висміяли її за те, що вона займається таким безглуздим завданням, яке личить хіба слугам. Тому тепер вона сидить осторонь від них та старається не нарватись на їхні насмішки.

Нарешті Інга помітила, що вони під’їжджають до Великого ринку і її серце забилось від хвилювання. Сестри поправляли зачіски та підмальовували губи і знаки, а Інга обережно доторкнулась до обличчя та нігтем обережно ледь порушила цілісність знаку. Розуміючи, яка це нахабність, Інга відчула як у неї трусяться руки, тому вона поспішила себе заспокоїти, щоб не видати.

Зрештою, вони в’їхали у великі ворота, зупинились на місці, яке їм видали, та відчинили двері. Дівчат зустрічали два їхні старші брати, які останні роки займаються все більшою кількістю справ батька.

На ринку стояв дикий гамір, який спочатку налякав доньку заможного чоловіка, звиклу до тиші та спокою мальовничого маєтку. Сестри скорчили гримасу, що їм неприємна така дика обстановка і вони цим незадоволені, проте брати не звернули на це увагу, просто повісили на них табличку із числом та вказали пройти на подіум.

Пройшовши кілька сходинок, Інга опинилась серед десятка інших миловидних дівчат, які мило посміхались та намагались привабити увагу якогось не дуже старого чоловіка у дорогому одязі, які ходили у двометровому проході між подіумами.

Інга зирнула на число на своїй табличці, проте вона не знала чи багато це чи ні, адже ніколи нічого не купляла, тому поглянула на таблички інших дівчат та порівнювала їх. Через декілька хвилин вона зрозуміла, що ціни приблизно однакові.

- У нас приблизно однакові ціни, тому що ми свіжак, - сказала дівчина, яка стояла по ліву руку від Інги.

- Свіжак? - здивовано запитала Інга.

- Ну дівчата, яких виставляли на ринку не більше 4-5 разів.

- А що може бути ще більше разів? - здивовано запитала Інга.

- Звичайно, у самий кінець ринку відправляють дівчат, яких сюди приводять вже більше 20 разів в надії, що хтось таки їх купить. А їх там зазвичай куплять вже лише в рабині на завод, навіть у служниці вже брати не хочуть, - буденно відповіла дівчина.

- То ти тут вже не вперше? - припустила Інга.

- Вдруге, - уточнила дівчина, - бо насправді дівчат набагато більше, ніж потрібно покупцям. Ринок як то кажуть перенасичений.

Інга закліпала та почала майже сяяти від щастя, бо зрозуміла, що ця дівчина, як і вона читає старі книги. А отже, не така вона вже й дивна, як її виставляють сестри.

Проте Інга не встигла виразити свою радість щодо цього, бо в наступну хвилину якийсь чоловік наказав цій дівчині поруч покрутитись та краще посміхнутись і вона слухняно це виконала. Серце Інги завмерло в очікуванні. Вона не встигла знайти ще когось із такими ж уподобаннями, як її збираються купити.

Інга знала, що не можна бажати, щоб її зараз не купили, тому просто завмерла. Вже через мить чоловік байдуже пішов далі і Інга видихнула.

- Я Ганна, до речі, - сказала дівчина та посміхнулась.