Збірка коротких фантастичних розповідей

Місто у воді

Жахливий, а інколи й моторошний, звук сирени вихопив Дарину з ніжних обіймів сну та викинув у реальність повну невідомого. Кругом було так темно, що не було ніякої різниці, коли вона відкривала і закривала очі.

- Світло! - сказала Дарина, але нічого не відбулось, - Ганна, увімкни світло!

Але система розумного дому не відізвалась. В цей момент Дарина не на жарт перелякалась, адже тоді трапилось щось дуже жахливе. Жінка поспішно опустила ноги із ліжка і відчула, що вони опинились у воді. Дарина ковтнула, із силою відчинила ящик у тумбі та відшукала там маленьку трубочку, яка від її доторку засвітилась.

Після цього Дарина швидко кинулась у сусідню кімнату, де спала її донька Юлія. Коли жінка увійшла у кімнату, то побачила, що дівчинка забилась у куточок ліжка та плакала. Дарина швидко підійшла до дитини та заспокоїла.

Одягнувшись та зібравши необхідні речі, Дарина з донькою вийшла із будинку та пішла до центру містечка. Юлія час від часу плакала, лякаючись звуку сирени та весь час питала, чому на дорозі так багато води.

Дарина пам’ятала, що в останній місяць випадало набагато більше опадів, ніж прогнозували, проте представники влади запевняли, що перед заселенням цивільних у колонію на цій екзопланеті провели ретельну перевірку погодних умов, побудували надійну дамбу та систему, яка повинна була би захистити поселення від повені.

Дарина згадала, як тиждень тому вона разом із чоловіком була на вечірці у своїх друзів, деякі із яких працюють на дамбі. Тоді дехто розпитував їх про те, чи справляється система, а вони давали розмиті відповіді та неохоче обнадіювали.

- А де тато? - запитала Юлія та вирвала Дарину із власних думок.

- Він на нічній зміні, сонечко.

- А як він нас знайде потім, якщо Ганна і Степан не працюють?

- Сонечко, ти ж знаєш, що Степан це дуже надійна система зв’язку. Тому я сподіваюсь, що він тимчасово не працює.

Коли Дарина почала доходити до центральної частини, то помітила з площі слабке світло, тому почала швидше йти. Центральна частина знаходилась набагато вище за житловий район, тому чим ближче було до неї, тим менший був рівень води. Зненацька із темряви почувся чийсь голос…

Зненацька із темряви почувся чийсь голос, слова якого викривила сирена. Юлія налякалась і сильніше притиснулась до маминого плеча, а Дарина сильніше її обняла, даючи зрозуміти, що вона під її захистом, хоча саму її також охопив страх.

Вже через хвилину із темряви вибігла Марина, тримаючи за руки своїх двох синів, а позаду йшов її чоловік Роман із донькою на руках. Дарина полегшено видихнула та попросила Юлію подивитись, хто прийшов.

Юлія радісно злізла з маминих рук та привіталась із хлопцями. Водночас Марина почала розповідати про те, як їх розбудила сирена і як вони заледве зібрались у абсолютній темряві.

А вже через кілька хвилин вони завернули до центральної частини та побачили, що там розгорнули кілька наметів. Десь серед натовпу, який сортував та давав вказівки цивільним, Дарина помітила у гарненькій формі колегу свого чоловіка Анатолія і швидко до нього кинулась.

- Я не знаю, де він, - поспішив повідомити Анатолій, ще до того, як Дарина встигла дійти до нього.

- Тоді скажи, що тут сталось! - сказала Дарина так, щоб він сам відчув потребу їй це сказати.

- За офіційною версією, це всього-на-всього невелике протікання, - сказав Анатолій, а Дарина відчула у його голосі, що це лише верхівка айсберга.

- А насправді?

Анатолій взяв її за руку та відвів у бік, де було менше народу. Дарина помітила по його вигляду, що все набагато серйозніше.

- А насправді за останні тижні рівень річки піднявся більш як на метр. А все тому, що вище за руслом є чимале озеро. У звичайний час із нього у нашу річку впадає лише маленький потічок, а тепер рівень озера значно піднявся і потічок перетворився практично у річку. Ходять плітки, що цей потічок не був врахований при будівництві системи і тому затопило житловий район. Але ти розумієш, що ця інформація не має дійти до лякливих матерів, які думають, що до ранку повернуться, - сказав Анатолій та серйозно глянув на Дарину, а вона лише зблідла та кивнула.

Через хвилину Анатолій зняв із ременя старий пристрій зчитування чіпів та приклав до зап’ястків Дарини і Юлії, і після того як їх розпізнала система, провів до намету, де можна перекусити.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше