На заході сонця

Степан дивився, як за секунду кулька опинилась біля води, а вже за хвилину сильна морська хвиля кинулась на пісок та накрила собою кульку. Коли вона повернулась в лоно моря, то кульки вже там не було. Степан мало не заплакав від розуміння того, що тільки було втрачене…

Тим часом його колишня дівчина Поліна захлиналась кров’ю. Степан кинувся та затиснув рану, однак з кожною хвилиною розумів, що це не допоможе. «Все мало бути не так», - відчайдушно подумав Степан та пригадав, як сьогодні в обід спостерігав за завершенням створення першої кулі.

Він стояв в перших рядах та спостерігав за тим, як у кульку розміром 20 сантиметрів помістили стиснуту речовину, енерговиділення якої може безперебійно живити мегаполіс цілий рік. Над цією технологією 30 років працював його батько, а тепер він з братом допоміг завершити процес та нарешті отримати такий бажаний результат.

Коли все завершилось, керівник проєкту Борис відчинив дверцята пристрою, вийняв звідти кульку та помістив її на ваги. На екрані одразу ж висвітилось число: 1, 0000001 кг. Після цього Борис помістив кульку у спеціальну виїмку для нього та одразу ж на столі засвітилась сотня ламп. Всі почали хлопати та радуватись їхньому успіху.

Степан поспішив обняти свого брата Павла та одночасно з цим помітив сумне та незадоволене обличчя Поліни. Вона скривилась у відповідь на його радісні обійми та вибігла з лабораторії. Щось підказало Степану, що це не до добра.

В минулому місяці він підозрював, що це вона саботувала запуск пристрою, проте не став ініціювати розслідування проти неї із поваги до спільного минулого. Степан вирішив на всякий випадок піти за дівчиною.

- Тебе не радує наш успіх?

- Ти багато чого не знаєш або не хочеш знати, - фиркнула Поліна та забігла назад в лабораторію.

А через кілька хвилин і Степан повернувся. Проте не минуло й пів години як Борис забив тривогу, що кулька зникла. Охорона всіх обшукала і допитала, але нічого не виявили. Степан помітив хитрий погляд Поліни і тому надіслав їй повідомлення: «Треба поговорити. На нашому місці на заході сонця.»

Степан прийшов на берег моря, який добре видно із балкона їхньої колишньої спільної лабораторії, ще коли до заходу сонця залишалось два пальці. Він намагався продумати, що скаже Поліні та що робитиме, якщо це справді вона зробила.

- Невже ти благатимеш, щоб я до тебе повернулась? - прозвучав зверхній голос позаду Степана.

- Знову ти все перекручуєш… Я хотів тобі нагадати, що над цим проєктом 30 років працював мій батько, а потім ще 10 ми з братом. Це наш сімейний спадок і це неймовірний прогрес у науці. Ти це розумієш? - сказав Степан.

- Я це знаю, а ти знаєш, що у твого батька нічого не виходило, тому що він категорично не сприймав останні досягнення у теорії струн? Тому в останні роки його проєкт вже ніхто не фінансував. А потім ви з Павлом допрацювали батькову розробку і Борис взявся її фінансувати. Ти думаєш він все це фінансує для того, щоб потім віддавати кульки на благо мегаполісам? - грізно промовила Поліна.

- Взагалі-то це було прописано в контракті.

- Я його бачила. Там пише, що 60-ма% відсотками кульок Борис може розпоряджатись на власний розсуд. А ще у нього на Місяці є проєкт по розробці потужної зброї, за допомогою якої він з легкістю зможе підкорити собі всі країни, - пояснила Поліна.

- Руки вверх та не рухайтесь! - зненацька сказав охоронець, - Ми засікли кульку на цьому пляжі, тому негайно передайте її.

- Ти що принесла її сюди? - прошепотів Степан із піднятими руками.

- У мене не було вибору, я не встигла її передати. Ти повинен пообіцяти, що не дозволиш Борису заволодіти нею, якщо не хочеш, щоб твій сімейний спадок став причиною знищення більшої частини людства, - благально сказала Поліна.

А потім Поліна кинула кульку Степану, а сама кинулась боротись із охоронцем. Степан майже машинально впіймав її та заледве втримав, а потім почав бігти, хоча й сам не розумів чому.

Та вже скоро Степан почув крик охоронця та те, що він біжить за ним. Якимось чудом йому вдалось впіймати Степана за куртку та кинути в пісок. Коли голова Степана опинилась на піску, то він почув звук вистрілу. Обернувшись Степан помітив, що охоронець влучив у Поліну, а він при падінні випустив кульку…