Збірка перша "Мандрівки серця"

Вітер і сонце

 

Вітер і сонце заглянули до мене у віконце

Дві стихії протилежні,

Але Богу вони прилежні.

Вітер тарабанив і буяв,

Бо завжди причину на це мав,

Хотів він очистити все на подвір*ї,

Неначе лютий вихор у повітрі.

Сонце ж посміхалося

Із землею кохалося,

Світило ясно освітлюючи горизонт

І для прогулянки уже не треба зонт.

Вітер і сонце зустрічалися

І про те хто потрібніший сперечалися,

Б*ються довго і чубляться,

А Бог за кожного заступиться.

І скаже що вітер і сонце потрібні,

Що і вітер і сонце по своєму здібні

І кожен від Бога винагороду отримає,

А от за те що сперечаються- може й покарати.

Раді сонце й вітер, що людям обоє потрібні вони

І хай там хоч заметіль чи ураган прийди,

А вони справно працюватимуть

Та ще й один одному допомагатимуть.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше