Навіщо ви прийшли до нас вбивати?
Що ми зробили усім вам?
Ми не просили вас у нас стріляти,
І не просили визволення нам.
Ми жили мирно, вам не заважали,
Ми працювали не жаліючи себе.
Зерно своє ми вам не продавали, а давали,
Пригрівши на груді змію – тебе.
Ні, вам не здолати нас,
Не скоримось ми перед вами.
Про це писав ще наш ріднесенький Тарас,
Щоб не кохались чорнобриві з москалями.
У вас історія кривава,
Хоч ви хотіли це сховать,
У вас гнила зсередини держава,
Вам доведеться все віддать.
Ви вкрали волю в багатьох народів,
Але вже час за це відповідать,
Вам доведеться падати з високих сходів,
І з пекла перемогу нашу споглядать.
Ми скинемо вас в ваше царство,
Воно межує з царством сатани,
Відчуєте ви на собі своє нахабство,
І в пеклі будете собі пани.
Не ми розпочинали цю війну,
Ви самі вирили для себе яму,
Хоч ми заплатимо чималеньку ціну,
Але зітремо ми з землі русяву пляму.
Ми винищимо вас, як ви й хотіли,
Й відправимо на Божий суд,
А Він судити буде все, що ви зробили,
Й каратиме за весь ваш бруд.
Відредаговано: 18.03.2023