Збірник віршів "Україна"
П'ятий вірш
***
Вночі прокинулася з переляку,
Здавалося, що чути звук гармати.
Й невпинно билася сирена,
Атакувала москальня із неба.
Безжально трощилися будинки,
Від них не залишалося й сходинки.
І чулись крики і плачі,
Жахливо боляче було душі.
Вона злетіла десь угору,
Навіть не відчувши того.
І подалася все вище й вище,
Як шкода, що вже не опуститься нижче.
Що більше не прийдеться жити,
Співати,вити і тужити.
Вставати вранці на роботу,
І жалітись на жіночу турботу.
Що більше не зустріне батька,
І не прошепоче навіть слова перемога.
Яка настане зовсім скоро,
Жахливо тільки що не дочекалася так близько.
І поступили з нею низько,
Ті кляті москалі.
Розгромимо їх так,
Що не залишиться й душі.
Що довго пам'ятати будуть,
І вже ніколи не забудуть.
Що на Україну даремно прийшли,
І всі,як сіно полягли.
А ми щасливо будем жити,
І вже ніколи не будемо тужити.
Тяжко тільки, що не всі.
Та віки будемо вклонятися цій ціні.
Відредаговано: 16.11.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
