Розділ 51. Сергій.

Останній місяць пройшов в постійних клопотах. Підготовка до відкриття бізнесу, підготовка до весілля Андрія і Каті...

Ці двоє, після новини про те, що чекають на малюка, сильно змінилися. Я бачив, що брат був дійсно щасливий поруч з нею. Та й Катя очевидно також кохала самого Андрія.

Я навіть трішки заздрив їм, бо ми з Надею навіть розмовляли тепер менше.

Адже після першої ролі в серіалі, її одразу запросили в інший. Не останню роль в цьому зіграв її режисер. Цікаво, що саме він колись і не постояв за неї, ще на початку кар’єри. Однак зараз вони, схоже, знайшли спільну мову.

В тому серіалі вона грала третю за значимістю роль. Це була роль молодої коханки, матері-одиначки, яка планувала піти на все, щоб батько її дитини визнав їх і став жити з ними, а не з дружиною. Вона була антагоністом любовної лінії головних героїв...

— Чого стоїш тут один? — я почув за спиною голос брата.

Ми були на веранді ресторану, який було орендовано для проведення їх з Катею весілля. Довкола гуділа музика. Всі вже були п’яні та веселі. Я в якомусь сенсі також був щасливий, бо сьогодні мій старший брат одружився на коханій жінці, однак...

— Вирішив подихати свіжим повітрям, — відповів я, не обертаючись до нього.

— Сумуєш за нею? — він став біля мене і також обіперся на бортик веранди.

— Так помітно? — я усміхнувся.

— Ага, — сказав він. — Знаєш, буквально донедавна я дуже заздрив тобі, Сергію...

Я перевів погляд на брата.

Він злегка сумно посміхнувся і продовжив.

— Мені здавалося, що цей світ несправедливий. Не зважаючи на те, що я краще вчився, раніше почав працювати на фірмі, у тебе все одно все виходило краще і швидше. При цьому у мене постійно було враження, що ти не докладаєш до цього жодних зусиль.

Я вже відкрив було рота, щоб щось відповісти, але Андрій не дав.

— Просто послухай, — продовжив він. — Мені здавалося, що ти підеш на все, просто щоб отримати фірму під свій контроль. Вже тоді підсвідомо я розумів, що під твоїм керівництвом у фірми буде дійсно більше шансів на розвиток, однак не хотів це визнавати навіть перед самим собою. Я намагався підставити тебе, зробити будь-що, аби тільки забрати з твого обличчя постійно самовпевнений вираз. Але я думав, що просто відповідаю ударом на удар.

— Однак я не намагався підставити тебе, — таки додав я.

— Так, проте ти намагався обманути батьків. Я про Надю. Принаймні спочатку.

— Ти думаєш, що я запросив її грати мою наречену заради батьків і навіть не задумувався, що я скоріше кинув виклик батькам заради того, щоб знов зустрітися з нею, — я усміхнувся. — Хоча тоді я і сам цього не розумів, та тепер я впевнений, що все було саме так. Так само як і ти, я робив це скоріше на підсвідомому рівні. Я хотів знов зустрітися з нею під будь-яким приводом.

— Ти правда любиш її, — він зітхнув. — І спланував розширення тільки заради того, щоб бути поруч з нею. Чому ти настільки впевнений в тому, що все вийде? Батько так і не ризикнув піти на Київ...

— Не можу сказати, що я впевнений, — чесно сказав я. — Однак, допоки не спробую, то не дізнаюся. Я хочу почати все практично з нуля і без вашої з батьком підтримки. Це буде важко. Бо ж раніше я все одно завжди знав, що якщо і накосячу, то ти все виправиш. Саме тому я не боявся ризикувати і йшов вперед, не зважаючи ні на що.

— У тебе все вийде, — він поклав руку мені на плече. — А покластися на мене... Якщо ти зможеш мені довіряти, то я б хотів щоб ми спробували нарешті стати такими братами, якими б мали бути.

— Не думаю, що ми були якимись не такими, — я посміхнувся. — Всі брати періодично сваряться і конкурують, думаю, це нормально. Однак я буду радий твоїй допомозі... До речі, як там батьки Каті?... Вони помирилися?

— Так, — Андрій кивнув. — Але довелося попотіти. Все ж, я пообіцяв її батькові зробити його доньку найщасливішою жінкою в світі.

— А ти, виявляється, ще той романтик, — я усміхнувся.

— Каже мені той, хто заради жінки готовий бросити буквально все, чого добивався десять років...

— Може це в нас сімейне.

— Ну хоч чимось схожі, — Андрій також усміхнувся...