Зіграй з пітьмою

Епілог

-Ще раз питаю в тебе, Анжела Кравченко, - втомлено протягнув слідчий, відхиляючись на стулі. З моменту вивільнення заручників пройшло менше, ніж два дні. - Хто стоїть за цим?

-Я, - ламалася дівчина, що сиділа навпроти. - Мені надійшов лист. Ще давно. Там було лише п’ять  слів: “Зіграй з пітьмою - зріж троянду”. І гроші. Багато грошей. На перших купюрах по одній цифрі був написаний номер. Все інше ви вже знаєте. 

-Знаю, - трохи гнівно кинув Артем. Егеж, знає він. Хто фінансував організацію? Кому насправді вона належала? Вочевидь, що Анжела була лише однією з багатьох пішаків гри. Але було враження, ніби вона знала  щось ще. Більше схоже на те, що насправді треба знати поліції.   

За підсумком, поліції вдалося витягти з тієї гри живими чотирьох людей: Дениса, Аліну, Івана і Антона. Двоє з них дістали важкі поранення, тож зараз відлежувались у лікарні. Аню врятувати не вдалось, через що Денисові зараз погано. Тягар вини потроху з’їдає його, однак тепер він не самотній із ним. Аліна, як тільки може, підтримує молодика. Її вдячність йому спонукає бути поряд в цей важкий час. Усі причетні до викрадення об’явлені у розшук, однак поки жодних новин. Відбитки, зібрані з місця злочину, вказують лише на раніше ув’язнених. За свідченням врятованих, їхні власники так переховувалися після втечі з тюрми - працювали на організацію зрізаної троянди. Інші відбитки не були внесені у базу даних, тож шукати їх буде ще важче. Всі папери перебираються професіоналами, однак спливає час, а зачіпок досі немає. А чим більше пройде часу, тим менша вірогідність зайти винних. Принаймні, зараз це майже неможливо. 

-Шановний, - урвав роздуми Артема черговий у відділку, заходячи до кімнати. Анжела неспокійно засовалася на стільці. Гарячі сльози торкалися її очей, щік та підборіддя. - На стійці я знайшов лист, підписаний вашим ім’ям. 

-Від кого? - недбало кинув через плече слідчий, знов концентруючись на допиті дівчини. 

-Немає підпису. 

Неприємне почуття ворухнулося в душі чоловіка, однак він встав, вибачився і вийшов з кімнати. Черговий без слів віддав йому конверта й пішов коридором назад. Артем повертів річ у руках, з подивом відмічаючи, що окрім його ім’я дійсно нічого не було. 

Усередині лежали гроші. У верхньому правому кутку на першій же купюрі чоловік помітив одну цифру, наведену олівцем. Нуль. Між грошима затесався папірець, напис на якому містив п’ять слів. Печатні літери, жодного відбитку на погляд. Слідчий озирнувся на двері позаду, через віконце яких можна було розгледіти заплакану Анжелу. Потім похмуро повернув погляд на папір і прочитав надпис. 

“Зіграй з пітьмою - зріж троянду”     

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше