Розділ 3

Як тільки надягаю фартух - перетворююся на білку, що біжить в колесі. Відвідувачів вже достатньо. Ед за барною стійкою, Пітер няньчиться з сином, старий Картер колупається в бухгалтерії, Пола млява і дратівлива. Відчуваю причину ... у неї критичні дні. Кепсько працювати в такому стані. Вона встигає обслужити два столи - я п'ять.

Люди зацікавлено поглядають на мене, на нову людину в їх мальовничому містечку. Придивляються, оцінюють. Нічого, через тиждень це пройде, тим більш я не збираюся давати приводів. Якась кумушка пустить свіжий слух, і місцеві візьмуться обговорювати чергову новину.

Які ж вони всі різні ці люди!

... Ось чоловік разом з дружиною, вочевидь прийшли  миритися за вечерею, він відчуває провину, вона ревнощі та злість , о-о-о, хто б їй сказав, що у неї жахливі духи! Я б теж втекла від такої тітки через один  цей мерзенний сморід.

... Або ось компанія веселих студентів, які голосно регочуть над якимись  дурницями.

... Дві подруги, які намагаються приховати свій плотський потяг, іноді ненав'язливо торкаючись одна одної. На щастя, їх феромони мене не приваблюють.

Я вивчаю їх усіх, привітно посміхаючись кожному. І коли наш кафе-бар зачиняється близько опівночі, я все ще сповнена сил та енергії.

- Втомилася? Я щось не бачив, щоб ти що-небудь  їла, - м'яко посміхнувшись, Ед спритно стрибнувши на стійку. - Ти сьогодні молодець. Я відчуваю себе зобов'язаним допомогти тобі з прибиранням горища .

- І тільки тому що там ваш мотлох. Раптом я викину щось цінне для ваших спогадів, - я вже не проти його компанії. Господи, такі великі карі очі не можуть не викликати симпатії, а ще я маю намір вияснити для себе декілька подробиць про цю сім'ю.

Спочатку ми дружно винесли і кинули в багаття те, що точно було не потрібно. Речі, що залишилися Ед вже розбирав більш уважно і не поспішаючи, поки я обмітала павутиння, та чхаючи, протирала пил.

- Ед, я можу задати тобі не дуже тактовне питання? - беру з нього приклад, намагаючись виглядати делікатною. - Де ваша мати? Якщо незручно, можеш не відповідати.

«Я просто сама вихованість і чуйність, пухнасте і лагідне вовченя»

- Мама пішла від нас. Зустріла, як їй здалося, крутого мужика, і зникла, - зробивши вигляд, що йому це байдуже, кинув мені у відповідь Ед, не відриваючи погляду від якихось папірців.

- Пробач, - вульфени теж схильні до співчуття, тим більше я вочевидь відчула його біль.

- Та не треба морочитися. Це було давно, мені було років сім. Ми з Пітером це вже пережили, а ось батько. ... З тих пір він став іншим. Навіть не пам'ятаю, сміявся він коли-небудь після цього. А де твоя сім'я , Нікі?

«Упс. А ось це вже червона риска, малюк. Впевнена, ти не хочеш знати правду»

- У мене немає сім'ї, Едвард. Батьки давно загинули, є десь старший брат, але ми з ним не спілкуємося. - Потрібно швиденько міняти тему. - А що за трагедія сталася з дружиною Пітера? Він ще такий молодий, а вже вдівець і батько одинак. Просто хочу дізнатися подробиці, щоб в майбутньому уникати гострих моментів в спілкуванні.

Відложивши клаптик паперу, Ед скинув на мене підсмикнутий сумом погляд своїх виразних карих очей:

- Пітер зустрічався з Ліндою ще зі школи, любов і все таке. Мій упертий старший брат не став вступати до коледжу, вирішивши, що батькові він потрібніше тут. А Лінда не витримала довгої розлуки і повернулася, закинувши своє навчання в універі. Коли вони заявили про весілля, це вже нікого особливо не здивувало. І на той момент, коли наречена йшла до вівтаря, у них в планах вже намітився Джек.

А через два місяці після його народження машина Лінди полетіла з обриву. Тоді взагалі творилося щось дивне. Лінда вона ... все твердила про якихось тварюк, казала, що їх повно в місті. Маячня, звичайно, ми думали, що це у неї післяпологова депресія. Але трагедія, яка з нею сталася більше схоже на самогубство.

- А чому ви не розглядаєте варіант вбивства ? - я напружилася.

Якщо для Еда згадка про тварюк було маячнею, то для мене це вже служило сигналом. Пру теж неспокійно заметушився в клітці, стривожено поглядаючи на мене. - Про яких таких ще істот розповідала Лінда?

- Нікі, залиш, то все дурні теревені, Лінда була не в собі, - але бачачи мій наполегливий погляд, Ед знехотя продовжив. - Про перевертнів, про цілу зграю монстрів. Що нібито її предки колись на них полювали.

- Охо-хо, оце вже дійсно маячня, - відвернувшись, я ще з більшою ретельністю взялася за пил, але мої думки були вже далеко.

«З цим потрібно буде розібратися , і як можна швидше. Цілком ймовірно, що мені не розпаковувати потрібно речі, а пакувати та драпати звідси»

   Виштовхав майже засинаючого Еда, який ледь тримався на ногах, я окинула задоволеним поглядом результат наших зусиль. Вийшло досить мило. У мене тепер була книжкова шафа, невеличкий стіл, великий старий комод, крісло гойдалка та бувалий диванчик. Для мене досить, ніколи не була особливо вибагливою, прямо таки спартанка.

До світанку залишалося ще дві години.

У досвітній прохолоді дихається дуже легко, запах моря змішується з запахом лісу та мшистих каменів. З найближчої заправки вітром доносить запах бензину і свіжої гуми. Я розібрала чоловічі голоси з причалу. Це рибалки, які збираються вийти в море. Місто поки ще мирно спить.