Розділ 31

Інстинкти. ... Ми народжуємося з ними. Вони рухають нами та  допомагають нам виживати. Це відбувається природно. Налаштовую свій серцевий ритм на його лад і ось ми вже дихаємо в унісон, дивимося в очі один одному, я проникаю і зливаюся з його суттю, немов пришиваю його вузликом до своєї душі. Я офіційно приймаю його до  зграї, за всіма традиціями нашого племені. Слідом за Тімом до мене підходить наступний вульфен. З ним я теж знайома. Це Кіт.

- «Він примушує вас це зробити?», - не можу не запитати, я повинна знати про щирість намірів кожного з них. Те що хоче бета - не обов'язково хоче зграя.

- «Хм, Тім нас не кликав, ми самі пішли за ним, він поривався самотужки рятувати свою дівчину. Свій дар бета застосовує тільки на користь зграї, не без того, стежить за порядком і тримає в облозі гарячі голови, але ніколи він не вказує нам що робити. Схоже, нам не залишається вибору, якщо вже наш друг повернутий на тобі. Те що ти альфа, як не можна до речі », - дивно що хтось бачить в цьому іронію. Кіт повторює прохання - впирається чолом, вклоняється і лягає біля моїх ніг.

Я приймаю їх усіх, зрощуюсь суттю з кожним з них, з кимось  знайомлюся вперше. Так вже закладено природою - вульфени живуть зграями і їм потрібен вожак. Ватажок зберігає цілісність зграї, спокій і є гарантом, що їх територія в безпеці. Вульфени слідують за альфою, безумовно виконуючи прохання, накази і закони свого лідера. Альфі потрібні вульфени, вульфенам потрібен альфа, я покликана служити їм, а вони мені, такий ось природний кругообіг  речей. І серед наших потреб він первинний, любов до свого хлопця або дівчини десь там. Першорядна відданість зграї.

Повернулися розвідники, які теж пройшли через ритуал «ухвалення». Але насправді це не я брала їх до своєї зграї, це вони брали мене в свою сім'ю. Тепер я могла чути всі їхні подумки навіть без зорового контакту.

- «Наші здогади підтвердилися. Це законники з тими клятими собаками. Але вони йдуть не за нашими слідами. Схоже, вони вистежують зграю північних примар», - відзвітував один з розвідників.

- «Ми не можемо попередити Еріка, не видавши себе», - з гіркотою вигукую  я спересердя. І я не стала приховувати своїх переживань, хоча одразу відчула, як Тім насторожився, втикаючи пазурі у снігову кірку.

- «У нас є шанс втекти непоміченими», - подав голос Кіт.

- «Тіме, ти можеш збити собак зі сліду і направити їх в абсолютно іншу сторону?», - я знала, що бета може і не таке.

- «Зробимо інакше. Дамо альянсу ляпаса. Ми їх знищимо. До єдиного. Мисливців та їхніх псів. Більше у них не буде бажання вистежувати нас таким стадом», - протягнув гнівну думку Тім, озираючись на мене, чекаючи моєї згоди. - «Це необхідно, крихітко. Це війна і без крові не обійтися . І це тільки початок. Ти довірилася мені, ми довірилися тобі, так що не відступай!»

Я кивнула і ми зірвалися з місця.

Моє плем'я кровожерливе, я цього не заперечую. Людинолюбством, як я, страждають мало хто з нас. Ми нападаємо перш, ніж нападуть на нас - така наша форма захисту і виживання. До законників в нас прихована особлива нелюбов. Підсвідомо, протягом століть нашого існування ми намагаємося позбутися цього нагляду. Особливо ми ненавидимо їхніх  натренованих собак. З собаками у нас теж здавна не заладилося. Вони чують в нас звіра і сатаніють до хрипоти . Це одна з ознак як відрізнити вульфена від людини - перевірити реакцію пса. Тому так складно гуляти в парку, де власники вигулюють своїх чотириногих друзів - собаки будь-якої породи від малого до великого починають сходити з розуму, рватися з повідка, лаяти та верещати до непритомного стану своїх господарів, яким невтямки, що повз них просто проходить перевертень.

   Пси мчали попереду, мисливці зі зброєю напоготові поспішали слідом. Тіму буквально потрібно було зловити погляд шукачів. І ось ми вже спостерігаємо, як собаки, різко розвернувшись, кинулися на своїх господарів з піною біля рота в пориві нав'язаного їм сказу, намагаючись вчепитися в горлянку. Вони не очікували, багато хто постраждав, перш ніж почали палити по собаках, витрачаючи на них призначені для вульфенів кулі. Мисливці тільки встигли подумати, що витворити подібне під силу тільки обдарованому беті, як зграя вовків на чолі з тим самим бетою напали на них з тилу.

- «Залишайся. Наш борг берегти тебе», - кинув мені Тім, перш ніж кинутися на ворога. Насправді він просто відчув мою не готовність вбивати і зробив мені поблажку. Після розставання з Еріком, я все ще відчуваю себе не зібраною. Одна справа боротися при прямому нападі, інша добивати зі спини. Хоча я розумію необхідність подібного кроку. Якби ці мисливці вистежили зграю Еріка або нас - церемонитися вони б не стали. Тім спрацював на випередження. Мабуть він і правда рішуче налаштований розібратися з альянсом. ... Швидко, безжально. ... Моторошно. У вульфенів є своя темна сторона, свій потворний лик і способи виживання в вашому світі людей, де не бажають приймати інших, не таких, як ви.

   Ми не стали затримуватися, продовживши шлях, залишаючи за собою трупи і закривавлений сніг, відповівши жорстокістю на жорстокість. Тепер альянс дізнається хто виступив проти них. Бета занадто очевидно наслідив. Мені здалося, що Тім навмисно привертає до себе їхню увагу. У цьому був лише один плюс - сили альянсу на час відстануть від Еріка. І я сподівалася, що за цей час він встигне надійніше заховати свою зграю і сам буде у відносній безпеці. Якщо йому звичайно вистачить розуму не сунутися на мої пошуки. Господи, ні про що так не прошу - нехай він виживе, а після буде щасливий, Ерік так цього гідний.