Розділ 34

Як же давно я не спала так міцно і так солодко! Але щось мене все ж таки розбудило. Напевно, інтонація Тіма. Він з кимось розмовляв по телефону.

- Якщо я до тебе доберуся - ти дико схибиш, скотиняка ти аморфна!!!

Різко, невдоволено, в наказовому тоні, чергуючи слова з лайками. Саме це мене і насторожило, змусивши вибратися із спальника і перебратися на переднє сидіння.

- Щось сталося?

- Законники знахабніли в край! - Тім хмуриться. - Доведеться провернути дещо. Дещо, що надовго зіб'є з них пиху.

- Хотілося б бути в курсі, - не без докору бурчу і ловлю його погляд. - Мені ж не здається, що ти вже сам все спланував? І взагалі, ти обіцяв мені на зворотному шляху розповісти, як йдуть справи.

- Не заводься, - пом'якшується Тім, збираючись мене поцілувати. - По-перше, ми з тобою були зайняті іншою темою, куди більш приємною, ніж розмови, - поцілунок. - По-друге, ти прийняла лише частину зграї, інші вовки в Саутпорті, слухаються поки що лише мене. Ти ж, сподіваюся, розумієш, що я не перешкода твоєму лідерству і я на нього не претендую, я навпаки полегшую тобі завдання. Ми сім'я, ми з тобою одне ціле, Нікі, - поцілунок. - Просто зараз мені відомі нюанси, і так, я вже спланував наші дії.

- Ух ти, так у нашого Тіма все схвачено, - я зачеплена і не приховую, розсіяно відповідаю на поцілунки і поглядом вимагаю негайної відповіді.

- Майже все, - похмурніє він. - Ми розділимо переслідувачів. Фура, як і планувалося, рушить прямо до Саутпорту. Хлопці, разом з твоїми шмотками, поведуть мисливців хибним слідом, накинувши коло на схід. Ми з тобою будемо пробиратися в місто з заходу, вдавшись до лосьйону твоєї бабці.

- Ні вже, тільки не це, я більше не доторкнуся до цієї гидоти!

- Крихітко, так ми обійдемося малою кров'ю, повір, я прокручував варіанти і так і сяк, - і звідки в ньому раптом взялося стільки терпіння спокійно мені все роз'яснювати . - Альянс оточує Саутпорт, вони хочуть розділити нас з іншою зграєю, вони знають, що ми повертаємося додому. Якщо не схитрувати, буде велика бійка.

- Але Саутпорт може стати нашою пасткою!

На мій аргумент Тім лише хитає головою:

- Ні, Саутпорт це фортеця. Капкан, але не для нас, а для альянсу, потрібно лише дістатися до форту. Тепер я готовий грати з ними по своїм правилам свавілля, - його серце б'ється рівно, значить, він сто відсотків упевнений в своєму плані. - Просто довірся мені, - красномовність його погляду стискає мені серце. Поцілунок. - Скажи, ти можеш ... довіритися мені?

Я дивлюся йому в очі, проникаючи довгим поглядом в його таємну суть, і бачу там відвагу відчайдушного вульфена, відчуваю силу, якої не уловлювала ніколи і ні в кого, відчуваю рішучість і ... закоханість цього хлопця, готового перекроїти цей світ і постелити його до моїх ніг. Я потрібна йому безумовно і повністю, я відчуваю і бачу його любов, дивно відчувати себе центром його всесвіту аж настільки, але це так. Звичайно ж я можу йому довіряти, просто десь всередині мене на рівні інстинктів ворушиться якась тривожно-нерозбірлива думка.

- Тіме, зрозумій, я сумніваюся не в тобі, а побоююся, відчувши на собі можливості цих психованих фанатиків. Альянс не можна недооцінювати. Але схоже, твій план не такий вже й відстійний, будемо дотримуватися твоєї стратегії, бета. Значить, перевтілюємося? - не змогла стриматися, щоб не зітхнути. Ну не любитель я процесу трансформації, занадто я олюднилася.

- Тобі не обов'язково, дивачко, - посміхнувся, відчуваю розслабився, моя віра в нього означає для нього вкрай багато. Хм, до цього мені ще потрібно звикнути - залишатися значимою і одночасно поступатися. - Ось, тримай, - стягнув з себе футболку Тім.

Для нього це так природно. З боку здається, що Тім навіть кайфує від своїх здібностей і способу життя нашого племені. Усвідомлюючи неминучість бійки, він тим не менше, абсолютно не сумнівається в своїй перемозі, він навіть смакує цю сутичку, він справжній досвідчений перевертень, здатний вести за собою десятки вовків, природжений лідер по натурі, а не по ієрархії у зграї.

Шия, яка завжди буде вертіти головою, тобто мною, це я теж усвідомлюю, дивлячись на свого обраного, роздає останні настанови хлопцям, які повинні перевтілитися. І ось, несучи в туго скрученому вузлі мої речі, разом з моїм запахом, дюжина вульфенів ховається в заростях.

Тім гальмує непримітне легкове авто, за допомогою гіпнозу наказує  водієві сісти за кермо фури і відігнати її до Саутпорту. Я з огидою обприскую себе маскуючим лосьйоном, Тім робить це менш пафосно, сідаємо в машину і повертаємо на захід.

- Пристебніть посмішки, наступна зупинка - Саутпорт. Ти надто серйозна, крихітко. Дозволь своєму хлопцеві кермувати ситуацією і цієї тачкою. Пахне тут правда мерзенно, схоже паршивець багато палив та  жер чіпси з цибулею. Ну, чим займемося, їхати години чотири? Будемо похмуро свердлити обрій або пограємо в шаради?

Він все ж таки викликав у мене посмішку, але через секунду я знову похнюпилася.

- Слава богу, ти не спланував, щоб ми з тобою добиралися до міста порізно. У мене якесь неясне передчуття, Тіме. Це ... схоже, це запах смерті, - відповідаю я, і Тім одразу впевнено заперечуючи трясе головою:

- Я більше ні за яких умов не відпущу тебе від себе ні на крок. А що на рахунок бабусі смерті ... хтось неминуче загине, такі закони війни, але не ми, не сьогодні і не найближчим часом. Так що у мене інше передчуття. Наприклад, що ти станеш моєю дружиною.