Розділ 35

Тім рішуче витягає телефон.

- Таллі, піднімай «пташку»! Ми рухаємося в сірому седані по 12 шосе. Те, що мчить ззаду нас … спробуй їх відсікти. У форті готові до зустрічі гостей? Відмінно! - знову набирає чийсь номер. - Стен, як справи, бро? Ти вже на місці? Зробимо це. Спаліть там все до біса собачого! - далі подібні вказівки лунають до Маркуса, Акіти, Боба й Харлана. В цей час я чую далеко шум гвинтокрила, він наближається, летить прямо на нас.

- Не бійся, свої, - Тім раз у раз позирає в дзеркало заднього виду. Я і не боюсь, я просто в тихому шоці. - Ну що, сучі діти, зараз вам стане жарко і захочеться до матусі. Це гвинтокрил поліцейського департаменту у  Саутпорті, і в нас за легендою переслідування каравану наркоторговців, а в таких операціях в живих можна залишати не всіх, - на підтвердження його слів, гвинтокрил, який промчав над нами, відкриває вогонь. У  відповідь теж починають стріляти. Наші переслідувачі намагаються його збити. Кілька стовпів чорного диму говорить про те, що пара трійка машин альянсу вийшли з гри назавжди. Але це не все, я чую звук, який  врізається з викликом.  Мотоцикли, що мчать на великій швидкості. Поліцейські мотоцикли з автоматниками у бронежилетах, що вилетіли з форту слідом за гвинтокрилом, як я розумію. Тому що Тім проводив їх задоволеним поглядом.

- А в нас що усі вульфени служать в поліції Саутпорту? - натягнуто уточнюю я.

- Багато, - киває Тім, примружившись, оцінюючи мою реакцію. - Але більшість з них люди під моїм гіпнозом. Я використовую тих, в кого немає гена мисливця.

- Так ти ... - осіняє мене. - В даний момент ти жертвуєш людьми?!

- Так, любове моя, ця війна і заради них теж. Люди виграють, якщо переможцями опинимося ми, а не альянс, який бажає їх поневолити повністю. Я буду жертвувати вульфенами в останню чергу і тільки з крайньої необхідності. Хіба ти б вчинила не так, альфа? - погляд чіпкий, вовчий, але рідний.

Поклавши руку на серце розумію, що в першу чергу я б теж захищала своїх вовків. І буду захищати свою сім'ю, свою зграю, навіть якщо заради порятунку доведеться вдаватися до моторошного дару бети. У цей момент я як ніколи усвідомлюю свою природу, відчуваю переважну вовчу суть не тільки в глибині себе, але і кожною клітиною, усіма фібрами.

Я перевертень, жінка ватажок. Я з племені вульфенів і я буду битися за своє право жити!

- Ймовірно, що я вчинила б так само. Твій божий дар, знахідка для вульфенів. ... Але пізніше ми обговоримо рамки, за які твій дар не може випирати. Тіме, у бет теж повинен бути свій кодекс честі.

- Хм, - загадково посміхнувшись, Тім потягнувся, щоб поцілувати мене. По-моєму, за останні двадцять чотири години у нього виникла потреба цілувати мене постійно. – Так точно, мем! Я обов'язково вислухаю твою нотацію.

- Тобі буває страшно? Мені зараз дуже страшно, Тіме, - шепочу я, ткнувшись йому в плече. Це правда, я відчуваю щупальця страху, що повільно обплітають мене. Боятися це начебто нормально, мозок в таких ситуаціях працює сконцентровано і набагато швидше. - Будуть наслідки. Альянс завдасть удару у відповідь. Ти випустив проти них один гвинтокрил - вони надішлють винищувачі і підводний човен!

- Нехай спробують, - найдивніше, що це не зарозумілість, він вимовляє це впевненим спокійним тоном. - Звичайно ж, мені буває страшно. Було один раз, коли тебе викрали вдруге і відвезли в море. Ось це був повний абзац! Думав, звихнуся. Нікі, - смикають мене його пальці, змушуючи подивитися йому в обличчя. - Все буде добре. Клянуся. Ми впораємося. Вір в мене, і в себе не завадить. Зараз за нами кинули мисливців та законників. Пізніше відправлять вульфенів. Ми готові до такого розвитку подій. Ніхто не повинен бачити твоєї паніки. ... Краще подумай, що ти мені подаруєш на Різдво, - ця його хитра посмішка змусить посміхнутися будь-кого.

- А що ми там зібралися спалювати? - цікавлюся я хвилин через десять, вдивляючись в обриси форту. Невже ми дісталися?

- Собори, - недбало кидає Тим.

- ??? - у мене немає слів.

- Ті, під якими знаходяться штаб квартири законників. Я їм влаштую переворот. Може, нове пророцтво складуть. ... Якщо хто-небудь з них виживе, - хижо блиснув очима Тім. Нічого собі, законники розлютили його вовка, тепер полювати вийшов звір і шанси їхні плачевні. Знову ця думка, що ворочається глибоко за підсвідомістю. Що ж я намагаюся зрозуміти?

  Форт дійсно переконливо укріплений і розрахований на облогу і навіть кліматичні катаклізми. Вражаюча півтора метрова товщина стін та броньовані ворота, готувалися роками і дуже ґрунтовно. Усередині просторий двір, але на годиннику вже опівніч, і швидше за все усі сплять, або їм наказано не висовуватися до особливого розпорядження бети. Крім часових на оглядових вежах і охорони периметру. Наші хлопці ще не повернулися, але я відчуваю, що вони неушкоджені. Чую, вовків в цій фортеці багато, мабуть Тім зібрав тут усю зграю. ... Господи, до сих пір не віриться - у мене є зграя!

- Хочеш продовжити знайомство або відпочинемо з дороги? - навіть коли б я була повною кретинкою і то здогадалася б, що Тім ставить на те, що я оберу спальню та його обійми. Що ж, я не проти. Ранок вечора мудріший, нехай це спрацює і в цьому випадку. Ритуал продовжимо завтра. Посміхаюся. Він розуміє без слів. ... Але приводить мене не до спальні, а до ванної кімнати з наповненою до країв ванною. Те що потрібно. Від води піднімається ароматна пара і у мене паморочиться голова від передчуття релаксу.