Глава 9

Перший робочий день був доволі важким для мене. Але це була приємна втома, адже мені справді тут дуже подобалося. Звичайно, були свої плюси та мінуси, однак я хотіла залишитися. Колектив та начальниця просто прекрасні, ще й робоче місце досить зручне. Таке крісло, яке я якраз мала вдома. Видно, що вони не шкодують грошей, забезпечуючи комфорт для своїх працівників. Але все псував цей Майлз. Як же він мене дратував. Він всім при знайомстві розповідав про те, хто його батько. Ніби іншого немає нічого, чим він може пишатися. Та я цього не розуміла, адже це не його заслуга. Так, старший Тернер дуже талановитий, і досягнув неабияких висот. Але до чого тут Майлз. Він навіть прямо сказав мені, що взагалі не вважає за конкурентку. Для нього це здавалося легким отриманням роботи. Ніби тут можна працювати лише якщо в тебе є талант чи зв'язки, а я не маю ні того, ні іншого. Хлопець ще багато чого просто про мене не знав. Але в нього ще буде час. Ми подивимося, хто сміятиметься останнім. Нехай розслабиться, а тоді я нанесу удар.                            

- Оце він рогата худоба. Майлз всіх дратує, тому не переймайся. Принаймні мені так здається, - обурювалася Клео, коли я зателефонувала їй по відеозв'язку та все розповіла. - Я б вже йому сказала кілька лагідних слів, і б навіть дихати в мою сторону боявся. Не те що говорити. Ото би сидів в своєму куточку, і на тому все. А то ти подивися, яка велика птиця. Відомий батько, і ця приблуда прибилася до його слави. - це змусило мене розсміятися. - А сам з себе нічого не уявляє. Тому навіть не звертай увагу на цього папугу. Нехай собі там вихваляється, але переможеш ти.                    

- Ти така добра, як і завжди. Якби він почув твої слова, то надовго би перестав говорити взагалі. - я ледве перестала сміятися. - Його обов'язково треба познайомити з тобою, аби поставити на місце. Треба буде так і вчинити. Колись завітаєш до мене на роботу.                         

- Тільки тоді мені доведеться шукати адвоката, аби він захищав мене в суді за нанесення тяжких тілесних ушкоджень. - заключила вона. - Але думаю, щось таки придумаю. На крайній випадок скажу, що це перевищення самооборони і він перший напав на мене.               

Я бачила, що вона і справді якось серйозно налаштована. Якби не знала всієї правди, то подумала би, що вони знайомі. Але ж ні. Напевно якби він зараз був десь поряд, подруга б точно його придушила. І навіть оком не моргнула. Але може він не настільки поганий, як здавався з самого початку. Я ж його зовсім не знаю. Мама завжди каже, що не можна судити по першому враженню, адже воно часто буває оманливим. Та по людині одразу все видно. Тому я планувала якось просто терпіти його, а потім роботу отримаю його й більше ніколи не побачу цю людину. Хоча я так само думала про Кайла, і от тепер змушена постійно бачитися з ним. Швидко договоривши з подругою, я вирішила вийти та трохи прогулятися.                       

Скажімо так, раніше це завжди було моїм вечірнім ритуалом. Мені хотілося подихати свіжим повітрям та просто відпочити від всього цього. Ці стіни почали давити на мене, а поруч в парку доволі непогано. На вулиці похолоднішало, тому довелося вдягнути джинси, світшот та кросівки. Це на мене подіяло, адже я змогла вдихнути на повні груди, звільнивши всі свої погані думки. Тут так спокійно і добре. Ніби в цьому світі зовсім немає людей, і я залишилася одна. Присівши на лавочку, я обдумувала все, що зі мною сталося останнім часом. А цього немало. Сварка з мамою стала якоюсь особливо болючою, адже зараз мені здавалося, що вона просто зрадила мене, обравши чоловіка. Проте я ж сама хотіла, аби вона стала щасливою. І Джейк її робить саме такою. Треба бути вдячною йому за все. Але я досі сумнівалася, що для нього це все по-справжньому. Можливо він просто альфонс.                         

А от Кайл... Якби я знала, що все так складеться, то поїхала б з того клубу разом з Філом і Клео. Тоді в нас би були трохи кращі стосунки. Ми хоча б терпіли одне одного. Принаймні мені так здається. Та така людина знайшла би до чого прискіпуватися. Але так вже маємо, що маємо. Доведеться якось звикати до цього нового життя. Я хоча б не залишилася одна. В мене є подруга, є брат, а тепер і робота. Хіба це погано? Саме з такими думками я і вирішила повернутися додому. На вулиці вже темнішало, а короткий шлях пролягав через досить темну вулицю. І треба ж було таки обійти її, але ні, я ж не шукаю легких варіантів. Я просто пішла вперед, і не одразу помітила, що за мною прямувала двоє досить великих хлопців. А коли вже побачила їх, то стало занадто пізно. Вони стрімко доганяли мене. І так вже сталося, що згодом я опинилася поміж ними. Не дуже приємні відчуття. 

- Що така красуня робить тут сама в таку годину? - посміхнувся один з них.

Через темряву я не могла добре розгледіти хлопців, та наміри в них точно були не найкращими. І мені не хотілося би знайомитися з ними ближче. Може закричати чи втекти? Навряд чи допоможе. Ми в темному місці в пізній годині. Вірогідність, що хтось пройде повз є дуже малою. Так і що робити? Мій мозок відчайдушно намагався придумати якийсь вихід, та нічого не виходило. Мене ніби паралізувало від страху. Я тремтіла, однак це все не піддавалося моєму контролю. 

- Я піду додому. - я зробила спробу обійти їх, та інший схопив мене за руку. - Мені справді час.

- Підеш, але для початку складеш нам приємну компанію. - вишкірився перший.

Він притиснув мене до стіни, почавши руками облапувати моє тіло, залізаючи під одяг. Мені стало так огидно, що я навіть не помітила сліз, які потекли з моїх очей. Ні, цього не може відбуватися насправді. Я просто заснула вдома і все. Але ні, така була реальність. І шансів втекти немає ніяких. Але і змиритися не можу. І що мені робити? Я розуміла, що зараз зі мною збираються зробити, та мені зовсім не хотілося цього. Я вже вкотре проклинала себе за необдумане рішення. Треба було йти довшою дорогою. Принаймні я би не опинилася в такій ситуації. Але вже пізно. Я намагалася відштовхнути їх чи закричати, та мене міцно тримав другий, а перший накрив рот поцілунком. Це було бридко, але йому, здається, подобалося. Все ж відірвавшись від мене, він прийнявся знімати мій одяг. Не вірю, що це станеться. Ні, я просто в якомусь жахливому сні, і зовсім скоро прокинуся в своєму ліжечку. Аби тільки так і було. Та реальність вдарила з новою силою. Стало досить страшно, адже я не знала, чого саме очікувати від цих людей. Мені хотілося втекти, але я не була в змозі. Цих чоловіків двоє, і вони набагато сильніше за мене. Істерика піднялася у мені з новою силою, і я навіть не намагалася її контролювати. Все може закінчитися просто жахливо.