Жалюгідна копія

Пролог

  Соломія побігла відчиняти двері «своєму» нареченому. Хвилювалася так, що аж тремтіла. В голові все перемішалося, вже й не знала хто вона і що. Паніка почала опановувати дівчину з голови до п'ят.

   Як тільки молоді люди наблизилися одне до одного, серце мало не вискочило. Перед нею стояв саме той високий, спортивний красунчик, якого бачила в айфоні Мікаели. Мама мія... Давіде навіть ще гарніший, ніж на фото. Дивиться так грайливо, весело. Ті великі карі очі, здається проникають аж в середину. Не сила від них відірватися.

−  Привіт, красунечко, — привітався з широкою посмішкою. — То, он яка ти, моя Мікаела? — миттю оглянув дівчину з ніг до голови і згріб в міцні обійми.

   Соломія шоковано застигла, не могла впоратися з шаленими емоціями, які її накрили. Жадібно хапала повітря, приємний запах парфумів Давіде, п’яніла від захвату і водночас страху. О, ні... Що це з нею? Тільки побачила, а вже, як в тумані. Ледве відповіла привіт. Хіба ж можна так швидко втрачати голову? Та, що вдієш...

   Хлопець довго не випускав з обіймів, тулив до себе, погладжував спинку, талію дівчини, наче востаннє. Так, ніби хотів відчути, переконатися, що вона справжня, а не плід його фантазії. Таки приїхала до нього. Нарешті так близько.

   В міцних, гарячих обіймах високого, кремезного італійця Соломія геть захмеліла, здавалося, перестала дихати. Особливо, коли чоловік легенько потерся колючою щокою об її щоку, поцілував у скроню.

−   Ти... — трошки відхилився, ніжно погладив великим пальцем щічку Соломії, яка аж палає від надміру емоцій. Торкнувся волосся. — Ти дуже красива... — з захватом, іскорками в погляді сказав Давіде. — Я боявся, що ти будеш не така, як через інтернет. Але... Ти навіть гарніша, — погладив по плечиках, взяв за руки.

−  Дякую. Ти теж. Я така рада, що нарешті бачу тебе по-справжньому, — сказала щиру правду.

−  І я, — задоволено прицмокнув. — Мікаело, ти готова? Їдемо зі мною? — запитав, ще раз оглянувши дівчину.

   Вона одягнена в легеньке шовкове платтячко майже до колін, яке, на її думку, доречне для такого вечора. Одне з небагатьох пристойних, які змогла знайти в валізі Міки. Довге волосся накрутила в легкі локони і заколола з одного боку невидимкою з камінчиками.

   Це запитання змусило дівчину хоч трохи прийти до тями, згадати, хто вона і що тут робить. Пригадати, що зараз має їхати знайомитися з майбутньою родиною, з найближчими людьми Давіде. Мусить їм сподобатися, зробити все, щоб цей красунчик не передумав одружуватися з Мікаелою. А головне, щоб ніхто не здогадався, що вона лиш двійник, копія їх майбутньої невістки. Дівчина, яка змушена грати роль, вперше в житті так обманювати. А, як це зробити, коли геть не вмієш морочити людям голову, звикла бути чесною? Халепа! Треба ж було так влипнути!

−  Здається, так, — несміливо відповіла, поглянувши на себе. Тоді знову на чоловіка. Хотілося почути його думку, чи відповідно вона вбрана для такої оказії. Довго чепурилася, робила макіяж, як Міка вчила. Хлопець радо кивнув:

−  Чудово! Моя Белла рагаца, тобі класно в цій сукні. Тільки ще купальник візьми. Я хочу показати тобі наш басейн, — несподівано сказав Давіде.

   Упс... Мимоволі Соломія ще густіше почервоніла. Не думала, що одразу з першого вечора доведеться дефілювати перед нареченим майже голою. Розгублено засміялася.

− Справді? У вас є басейн?

−  Так. Дуже гарний. Тобі сподобається. Я хочу поплавати сьогодні. Візьми купальник, я почекаю, — показав жестом, щоб вона йшла до кімнати.

−  Е-е-е... Добре. Який цікавий сюрприз... — ніяково промовила що-небудь.

   Ноги не несли, далі стояла дивилася на високого, смаглявого красеня і не вірила, що встряла у таку авантюру. Все таки, треба було знайти якийсь вихід, щоб відмовитися.

  Саме тоді підійшла Віра, мати Мікаели. Широко посміхнулася, радо привітала майбутнього зятя:

−  О, Давіде! — далі заторохтіла ламаною італійською ще якісь люб’язності і компліменти. Хлопець відповів тим самим, обійнялися, поцілувалися у щоки. Потім знову перейшов на українську, яка в нього, до речі, ллється досить природно, без акценту. Очевидно, мама старалася, навчала змалку.

   Соломія нарешті взялася за розум і таки пішла до кімнати, залишивши цих двох біля входу в дім. За кілька хвилин повернулася і побачила, що Давіде обіймається ще й з бабусею Паломою. Всі готові їхати в гості до сватів.

   Наблизилася до них, на ходу поклала роздільний рожево-білий купальник Мікаели в невелику сумочку. На щастя, серед трьох купальників свого двійника знайшла хоч один не надто відвертий, з нормальними плавками замість тих шнурочків. Давіде кинув зацікавлений погляд на той маленький предмет одягу. Підморгнув, нахилився до дівчини і шепнув:

−  Мені дуже подобаються такі яскраві купальники. Впевнений, ти — справжня розкіш в ньому. Вже не можу дочекатися, коли побачу тебе у своєму басейні.

  Соломія ніяково засміялася. Озирнулася на матір і бабусю. Вони з цікавістю розглядали наречених. Ох... Як же сьогодні не «проколитися» перед ними? Щоб не тільки Давіде нічого не запідозрив, а й рідні Міки. Вирішила, що зведе до мінімуму розмови і свою присутність з ними. Буде більше з хлопцем. Судячи з усього, він явно не планує сидіти за столом цілий вечір. Може, це і на краще?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше