14. Є цілі від яких важко відмовитись

Є цілі від яких важко відмовитися, любов людини до людини, бажання поєднатись, одна із таких цілей. Знайомимося ми із цією цілю ще тоді коли лишень чуємо про неї, чим більше інформації, тим більш реальнішою вона здається. І навіть появляється думка про те, щоб і своє буття побудувати таким чином, щоб там була людина, яку можна любити і яка любитиме вас і таке буття уявляється щасливим. Бажання любити людину, бо лиш людина як рівна нам самим здатна на те, щоб бачити наше існування і визнавати його. Коли ми разом ми маленьке людство.

Людська упертість не знає меж. Історія не удач і перемог лишається у пам'яті, як особистій, так і в пам'яті людства. Ще на початку формування народу як такого. Багато років до нашої ери жили люди. І в цих людей були батьки, і ці батьки із часом помирали. І діти їх виривали їм могили, і хоронили їх. Могили були першим храмом. З одної сторони цих людей уже немає, а з іншої вони пам’ятаються, вони живуть, їхній образ існує у нашій пам'яті, у нашій уяві, ми хранителі їхнього буття, згадуючи їх по справах їхніх.

Та не одні лиш діти є хранителями образу своїх близьких та рідних. В історії зустрічаються люди, досягнення яких є настільки великими та значущими, що пам'ять про них тримають в собі цілі народи. Від цих людей, а точніше від їхнього досягнення, іде початок прогресу суспільства, початок того моменту коли життя отримує можливість бути кращим, у чомусь, у якісь галузі. І люди зробивши цей прогрес, гідні пам'яті про них.

Щоб цього досягти треба бути геніальним. Людиною якій належить майбутнє. Яка ніби не із цього часу, а зі часу декілька поколінь вперед, де те що вона думає, це буде нормою і думкою мільярдів людей.

Скажіть мені, шановний мій читач, чи не бажали ви стати генієм першовідкривачем. Бо геніїв у нашому світі повно, усі що підтримують правду відкриту генієм і розуміють її, також вважаються геніями в очах моїх. Тому що, якщо хтось щось зрозумів це його заслуга, а не того хто пояснював.

Є річ яка знімає всі перепони між теперішнім і майбутнім, для неї не існує меж трьох вимірної реальності, ця річ находиться в реальності порядком вище, в реальності де є чотири форми виміру. Четверта форма це бути тут і там одночасно, це форма часу бути в минулому і находитись в теперішньому, бути в майбутньому і бути зараз.

Цей вимір нам дається разом із душею. Можливо це не подорож у часі, а лиш збережений у нашій пам’яті і сподіваннях шлях, який ми уже пройшли і який ще хочемо осягнути. Коли ми думаємо про початок цього шляху ми осягаємо минуле, коли ми думаємо про його фінал, ми осягаємо майбутнє, а тіло наше як оболонка, знаходиться тут і тепер, фіксуючи тривимірну реальність як гарантію нашого існування.

Одновимірна реальність – це крапка здатна рухатись тільки по одній координаті. Життя в такій реальності обмежене одним напрямом, і рух у ній є прямолінійним. Життя у цій реальності немає тих можливостей, що життя у двовимірній реальності.

Двохвимірна реальність – це площина подібна аркушу паперу. На ній уже можливо більш менш якесь життя. Тут вже можливо рухатись вправо, вліво, по-колу. Можливі також форми у вигляді малюнку що нанесений на площину. Усі розміщення і переміщення в двохвимірній реальності відбуваються у  межах площини. Навіть тепер коли я пишу цей текст у своєму зошиті, виводячи букви і слова ручкою, я створюю двохвимірну реальність, де простором є межі аркуша, а об’єктами, написані на цьому аркуші букви і слова, яким напевно буде важко усвідомити у повній мірі самих себе і весь простір їхнього двохвимірного світу і реальності.

Ця ручка з допомогою якої я створив цей текст на аркуші, належить до тривимірної реальності. Тобто щоб зрозуміти як відбулося написання тексту на площині, потрібно перше осягнути третій вимір. Цей вимір є висота. Двохвимірна реальність вимірюється за двома критеріями, це є довжина і ширина. Тривимірна реальність містить і третю форму виміру предметів, у цій реальності, це є висота.  Тривимірна реальність це та реальність, в якій находиться і живе наше тіло. Критерії предметів у цій реальності це довжина, ширина і висота. Сюди відносяться як і самі тривимірні предмети, так і ті дії що відбуваються із ними. Якщо заглибитись в тривимірний світ, то зразу стають помітні його обмеження, одне із таких обмежень стосується моментального переміщення предмета, а також оброблення форми твердого предмету без руйнування його попередньої структури. Можливості тривимірного світу є обмежені його фізичними законами, на відміну від світу чотиривимірного, в якому ми люди і живемо, успішно використовуючи його предмети.

Четверта координата виміру, це є «час», бути тут і одночасно в минулому і одночасно у майбутньому. У цьому функція чотирьох вимірності. Предмети ж четвертого виміру це є слова-суть, що об означають тривимірний предмет, а також тривимірну дію між предметами. Для нас у звичайному житті це є просто слово як поняття.

Коли я говорю про слово як предмет чотиривимірний я маю на увазі ті слова які по своїй суті є елементами думки, елементами мислення, це вже потім на виході із голови в трьох вимірний світ вони трансформуються у звуки мовлення,  в слова написані на папері чи комп’ютері, у намальовану картину що означає слово, і навіть у вироби які і породили це слово. І це ось тут є саме дивовижне, можливість слова існувати у різних часах, місцях і зберігати свою суть.

Я хочу уяснити і повторити що мова тут іде про думку, яка стосується конкретного предмету і опису суть цього предмету сама собою. І щоб вже людям іншим була зрозуміла ця думка, існує слово, яке є універсальним способом передачі думки. Я думаю усім зрозуміло чого саме думка яка обозначає предмет є основним елементом четвертого виміру. А слово є тим найближчим що стоїть до думки і є понятим масам.

Дізнавшись про силу слова як елемент четвертого виміру, можна відчути свободу і переглянути старі твердження про світ, із врахуванням того, що слово дає предмету четвертий вимір. Щоби зайти настільки далеко у своїх роздумах і переосмислені потрібно укріпитися в базі. І це є дуже важливим, так як серйозні помилки тут, здатні звести на нівець усе те переосмислення. А з іншої сторони уточнення у базовому розумінні четвертого виміру здатні прояснити і усилити старі твердження про світ. А істина частіше всього криється на початку.