43. (Матвія 7.1 - 7.6)

(Матвія 7.1 – 7.6)

1 Не судіть, щоб і вас не судили;

2 бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.

3 І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

4 Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?

5 Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

6 Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас...

Думаю що частина про те чого не можна судити інших, ясна усім, того, щоб когось судити треба бачити картину в загальному. Скалка і колода в оці тут є спеціально як приклад. Зараз є такі науки як психологія, які показують причину певних життєвих позицій як таких, що були передані батьками дітям. Показуючи ці причино-послідовні зв’язки поневолі стаєш жаліти ту людину, за ту важку долю яку вона пережила, і стараєшся якось акуратно вказати на той недолік що у неї залишився, і може мішати повнішому щастю цієї людини. Но щоб розуміти всі ці речі, треба спочатку зрозуміти свою душу. Зараз є різні системи психоаналізу які дозволяють побачити причинно-послідовний зв’язок між речами на протязі декількох років, що дозволяє побачити своє життя і основні його цілі, і що робить добрішим до інших людей. Ну і інше застереження яке можна розшифрувати у шостому вірші це те що не варто розказувати щось святе, або те чим радуєтесь ви на осуд інших, бо засудять вони за правилом проекції те що ви показали їм як щось маловажне, а потім по своїй низькій природі засудять і вас. Якщо дивитись на цей текст у свій адрес, то напевно мені варто попередити читача, що я пишу цю книгу лиш від свого ниже середнього інтелекту, як я його бачу. Тому сам біблійний текст має в сотні раз більше смислів чи смисл ніж я його можу ще побачити. Тому напевне це варто розуміти читачеві у першу чергу, що якою б хорошою не була книга, вона лиш окрема частина суті, а не сама суть. Дивлячись на цей уривок в загальному, шукаючи одну суть, від якої цей відрізок написаний і що об'єднує ці всі маленькі за текстом но величезні за змістом настанови. Від чого я пішов зворотнім шляхом. Отже у рай не можуть попасти двоє людей які є ворогами. А судити інши в їхніх недоліках, це відповідає образу диявола і його логіці, прикладом чого є люди, які говорили розп'ятому Ісусові, щоб він доказав їм те що він є Сином Божим. Я думаю тут описуються риси характеру сама того фінального образа, що вимагав від Ісуса доказів.