Частина восьма

Серпневе сонце стало у зеніт

І спека цього дня була нестерпна,

Вирівнюючи спину в повний зріст

Клим витирав з лиця сольоний піт,

Втираючи  його у свої скроні

І знову запускав серпа,

Згортав стебельце до стебла

І затискав усі у жменю,

А потім до землі їх нагинав

І помахом единим жав,

Тоді на сніп складав.

- За ним вони у ряд лежали,

По золотій стерні блищали.

Клим кинув погляд на дружину,

Яка далеко врізалась у жито,

Вона ішла вперед, не розгинала спину,

За все життя ніким не було бито

Її рекорди у жнива.

Внизу від озера війнула прохолода,

Вона приємною була,

А по під берег стали верби в ряді,

Якісь спокійні і сумні,

Вони все думали в журбі,

Коли той вечір вже настане,

Й пекти їх перестане

Гаряче сонце із небес,

Коли впаде воно  і згасне.

І верби ці стояли у терпцю,

Не було ані вітерцю,

Ніхто з них і листочком не порухав,

Немов би кожний лист цю спеку слухав,

Лише здригнулися листки

Від скреготу металу,

Де німці по дорозі 

У бік Соломни й Ріпни йшли 

На фронт, на схід, туди,

Де здійснюється доля

Великої жорстокої війни.

Проходила дорога враз біля його садиби

І навіть тих чужих пісень мотиви 

Скрізь шум і гул він чітко чув.

І в спеку цю

Встромивши голову у спіле жито,

Клим думав вже про волю ту,

Коли Москву буде розбито,

Чи зможе воля із руїн війни сюди прийти?

І в дні вже не далекі ті,

Чи зможе Україна внесок свій зробити

Народів світу в прагнення святі

- Хоч на своїй землі

Мир для усіх здобути

І вже на віки всіх розкути

Від гноблення імперій тих чужих?

Клим глибоко замислився над тим,

Як шлях знайти,

Щоб Україні принести

Омріяну її синами волю,

З кайдан щоб розкувати долю

Знедолених батьків і матерів,

Щоб їх синів

Чужинець вже не гнав на страту

І щастя щоб прийшло у хату 

До кожного із нас.

У цей кривавий час

Потрібна всім основа політична, 

Реальна і практична,

Щоб привела народ до дії

І принесла державність Україні.

Він розумів, 

Одним бажанням цього не зробити,

Хоч як би він хотів

Хід цих подій змінити,

Але рушійна сила в цьому - рух великих мас,

Що визначає політичний час

Морального і соціального їх стану.

Натомість, ця війна зробила рану

На душах у людей.

Мільйони тих смертей

Керують світом їх страстей

У помсті за батьків, дітей,

Між вибором жорстоким

- Життям і смертю.

Коли державності нема,

То й війська свого теж не може бути,

Тому сама війна

Повинна дати в руки

Для цього нам чужі війська,

Що би російської імперії чума

Знайшла собі могилу.

Зламавши цій імперії хребет,

Німеччини затупиться багнет

І її сили занепадуть,

Тоді усі підкорені народи стануть

Фашистські стіни руйнувати,

І людство стане волю здобувати

Виходячи з того,

Що США і Англія велику силу мали.

Такі думки його не покидали.

І цю основу він поклав в своїй програмі

Стратегії військових й політичних дій.

Клим чітко бачив в ній

Єдиний вірний шлях,

Який до перемоги приведе.

І всім розказував про те

На їх останнім зборі

Організації за незалежність України,

Яка районною була

В глибокому підпіллі.

Як доповів - пройшла дискусія широка,

Коли ж настала ніч глибока,

Його програму всі прийняли,

Тоді і Клима вже обрали 

Підпілля того головою,

Що ставило найбільшою метою

Свою країну вільною зробити.

На цій же раді вирішено було,

Щоб Клим ввійшов в німецьке керівництво,

Бо це дозволить

Своє зробити видавництво

В глибокому підпіллі

Спочатку на Поділлі

Фронт боротьби широко розгорнути,

Який основою повинен бути

Звільнення всієї України.

Вже кілька днів

Підпілля це шукає

Таких шляхів

До влади німців на місцях,

І якось не помітно, без підозри 

Просунути туди людину свою,

Щоб цілого району

Клим був вже головою,

Що “старостою” німець називав.

Раптовий оклик

Думки у Клима обірвав.

Він спину розігнув і обернувся.

В його садку під гіллям яблуні стояв

Маленький гурт людей

І більшість з них були військові.

У ремінцях на перехрест грудей

В німецькій формі чорній

З хрестом на грудях

Стояв кремезний і високий

Німецький комендант.

Клим у думках зробив приціл глибокий

І все відразу зрозумів.

Він жита сніп підвів,

Ударом в землю порівняв,

Тоді його на бік поклав

І серп свій застромив в солому,

Дружині лагідно сказав,

Що нині пізно він прийде додому,

То хай вона спокійною буде.

І Клим пішов стернею

У напрямку людей,

А йдучи вже межею,

Він пса загнав у буду,

Який гарчав як кат

На незнайому жменьку люду,

- Тепер його Пірат

Дививсь покірно в Климів слід.

Вже другий місяць Клим

Сидить в просторім кабінеті,

А на стіні над ним

В задертім з черепом кашкеті

Із махом догори руки

Висів німецький фюрер клятий,

Який показував туди,

Росія де була

Й неволю всім несла.

У погляді його світилася мета

Неволю цю в Росії відібрати.

Посада старости району

Сприяла їхньому підпільному загону,

Щоб добре входити в контакт

З німецьким керівництвом,

Передбачати крах Росії,

Контролювати всі фашистські дії 

До їхньої мети,

Коли і де повинні йти,

Якої кількості війська

І знати всю політику

До українського народу.

Достатньо вже освоївся наш Клим

В своїй новій для себе ролі

І разом з тим