13

Вже пройшло декілька днів .

А я все ніяк не можу заспокоїти своїх почуттів.

Кожен день Нік залишав приглядати за мною Джо.А сам приходив аж у ночі.Я дуже раділа коли він приходив і весь час чекала на нього.

За цей час, що Нік мене лишав.Я здружилися з Джо.

Останнім часом я замітила дуже дивні відчуття.

Я влюбилася в цього без жалісного монстра.

І ці відчуття були сильнішими ніж до колишнього чоловіка.Вони з кожним днем наростають.

Від цих думок в мене аж по шкірі пройшов мороз.

Мені потрібно вибратися з цього проклятого дому.

Треба скласти план.

                                          ****

Спочатку потрібно зробити щось з моїм доглядальником.Я прибирала недавно і побачила снодійне в аптечці в Маршала.

Так , а що мені робити з сигналізацією.

О, придумала.

 Тепер тільки дочекатися наступного дня .

                                            ****

Нік пішов кудись і навіть не залишив нікого приглядати за мною.Це навіть краще.

З сигналізацією я справилася швидко.

Взяла тільки потрібні речі і вийшла з будинку.На дворі мене вже чекало таксі.

Блін,я ж про гроші забула.Може Меган мені позичить.

-Меган, привіт!Це я Берта-Сказала я.

-Привіт, подруго де пропадала.-запитала вона.

-Потім тобі розкажу.Ти можеш мені позичити гроші.Я тобі все верну.-з надією сказала я.

-Так, добре.Тобі вони потрібні зараз?

-Було б непогано.

-Тоді приїжджай до мене до дому.-сказала сонливо до мене 

-Ок, до зустрічі.-сказала я.

-Бувай.

Виникала я телефон,щоб Маршал не зміг мене найти.

Я перенаправила водія таксі і поїхала  до подруги.

 Коли я приїхала до неї швидко забігла і взяла гроші не заходячи в будинок.Звісно Меган запитувала навіщо мені гроші,але я їй відповіла, що мені потрібно втекти від одної людини.

Я вибігла з будинку і побігла до таксі яке мене везло ще від будинку Маршала.

Нарешті я опинилася в аеропорту з страхом оглянула зал, тут був привичний рух життя.Люди спішили кудись не звертаючи увагу на один однго.Це дало мені впевненості і пішла подивитися на розклад польотів.  Забронювала два різних квитки на різні самольоти і задала свій багаж.

До  вильоту залишилася ще півгодини.Я пішла у вберальню і почала вмиватися холодною водою.Привході стояло два чоловіка я на них не дуже звертала увагу, бо вони були одягнені в одяг охорони.

Хм,чого вони там стоять.

Коли я вийшла , то ті чоловіки ще залилися на своїх місцях.Один з них прильно оглядав мене.

А тоді підійшов до мене.

-Міс, ви б не могли пройти зі мною?

-В чому діло?Щось трапилося?-запитала я .

-Нічого , просто є декілька запитань.-зі мною сталося таке в перше.Паро разів хлопці відводили мене в іншу кімнату і просто фліртували , запитували номер телефону, але зараз мені було не до того.Я йшла за ним.Він відвів мене в окреме приміщення.

-Ти дівчина Маршала?-Запитав він,а мої очі розширилися.

-Що.Ні!-заперечувала я.

-Не бреши.Тебе бачили з ним.Тепер в цьому місті головний Джек і якщо твій Маршал не розуміє,то я передам посилання через тебе-Чоловік поліз до себе в карман і дістав з нього ніж.Я зразу за панікувала.

-Жалко портити таке гарне лице,але що я зроблю не повезло тобі з хлопцем!-усміхнувся чоловік і почав підходити до мене.

Я судорожно почала компатися в себе в сумці щоб було не замітно.Нащупавши балончик який мені дала Меган.Я кинула зацікавлений поглян за його спину.

Побачивши моє лице він повернувся щоб глянути.Я піднесла балончик дот його лиця почали пшикати.

-Ааа,с#ка!-закричав він і закрив лице обома руками.

Скориставшись моментом я визкочила з кабінету і побігла на вихід.

Боже, тепер мені всюда небезпечно ходити.

На вулиці я продовжувала бігти , але сили під кінець кінчилися.Притулившись до стіни я сіла.

Без всяких сумнівів я набрала номер один чоловіка ,до якого я раніше навіть не подумала дзвонити.

-Малишка?

-Нік, мені потрібна твоя допомога