Еліза і Макс. Перша зустріч

Це була звичайна післяобідня прогулянка .Вони з Ендрю вирішили пройтись по узбережжю,адже обіднє сонце втомило обох.Хотілось прохолоди,а саме в цю пору,в серпні,море давало свіжість. Передвечірнє сонце вже не було таким палючим,віяв легенький бриз,приносячи таку бажану прохолоду. Надворі стояв серпень,і це була найкраща пора до поїздки до моря.

Ендрю,друг Макса,високий привабливий молодик , поруч з Максом і щось весело розповідав. Він був швидким, запальним та відкритим юнаком з блакитними очима та білявим вихрастим волоссям. Макс же ,навпаки,був повною протилежністю другові.Брюнет з карими очима,він був спокійним,зваженим та впевненим в собі молодиком. 

Макс стояв осторонь і спостерігав, як вітер куйовдить золотаве волосся Незнайомки. Тендітна,  фігурка наче магнітом притягувала до себе погляди. Дівчина була невисокою, худорлявою блондинкою. Її профіль нагадував античні скульптури, адже був таким же виразним та водночас ніби витонченим з каменю. Вона скидалась на  одну з фарфорових ляльок, яких так полюбляли колекціонувати дами з Вищого Світу.

    Макс , знаний гультіпака та ловелас, ще жодного разу не закохувався та сприймав жінок  для гарного проведення часу. Зараз він відчув, що Незнайомка торкнулась якоїсь незвіданої струни в його серці. Він сам не розумів, що коїться,в душі було якесь сум’яття. Але воно було приємним. 
      Ендрю, який саме в той час стояв поруч з Максом, його друг, мовчки спостерігав за цією сценою. Дівчина теж одразу впала йому в око , Але Ендрю занадто цінував їх з Максом багаторічну дружбу і не хотів , щоб якась, навіть найчарівніша панночка руйнувала її. 
 « Гей ,друже, ти де? Таке  враження,що ти не тут, а десь далеко. Тобі сподобалась панночка? До речі, мені теж, але з поваги до тебе, відступлю. Йдемо, познайомимось!  
«Що? А,так , давай підійдемо. Щось я задумався.»  
«Я геть не впізнаю тебе! Де подівся той впевнений в собі Макс, який  з ходу підкорює серця дівчат?» 
  І друзі неспішно підійшли до дівчини. 
 « Шановна панночко, можна скласти вам компанію у вашій прогулянці? До речі, мене звуть Ендрю,а це мій друг, Максиміліан, для друзів просто Макс.» 
     Хлопці були повними протилежностями один одному : Макс був високим брюнетом з виразними рисами обличчя, Ендрю ж , навпаки невисоким,але струнким блондином. Його риси були більш схожими на жіночі.  
Еліз ,як ми знаємо, була соромливою,тому вона  ,лише крадькома глянувши на хлопців,опустила очі додолу. « Дуже приємно , я Елізабет ,для друзів просто Еліз. Так,звісно, приєднуйтесь.» 
І тут погляди Еліз та Макса пересіклись . У цей момент неначе якась невидима іскорка проскочила між ними. 
  Ендрю теж відчув це. 
 На мить Макс привиділось, як вони з Елізабет прогулюються по цьому ж пляжі,лише вже доросліші. Він побачив Еліз,яка втікала від нього та маленького абрикосового спанієля, який радісно гавкотів, наздоганяючи їх обох.  
Це тривало лише секунду, але Макс зрозумів, що то була не просто картинка. Хоча він і не вірив у всі ці модні зараз слова про реінкарнацію, подорожі у минуле та майбутнє ,адже був прагматиком .