Осінь в душі. Ліна. Спогади.

І знову Осінь. Ліна любила цю пору року, адже народилась у її перший день. За різнобарв"я довкола і за ще теплі, неспекотні дні. Осінь ніби поважна пані , в якої теплі дні юності вже позаду, але холод старості ще далеко.

Саме початок осені був найбільш до вподоби дівчині - дерева переливались різним барвами, немов як дівчата змагались, хто красивіше одягнеться. Он дивись, яка багряно-жовта сукня, а он жовтогаряча. Інша сукня виблискувала у променях сонця золотом. І кожна з них була неповторною.

   Але не завжди було все так сонячно. Ближче до середини осені холоднішало,ставало все похмуріше. Настрій ставав відповідним. Це був час для своєрідного підведення підсумків,адже рік майже добігав свого кінця. 

Ліна занурилась у спогади -рік був насиченим. Було і хороше,і погане. Так як Ліна була оптимісткою,намагалась завжди знаходити позитив у всьому. Навіть найболючіші події в житті сприймала як черговий досвід.

Починався рік із подій на засніженому полігоні: мороз - 27,холодні палатки,вода,яка постійно замерзала. Хоч і було важко морально,та є що згадати: взаємовиручка деяких колег по роботі. Ліна з теплом згадує їх з Анатолійовичем чергування. Як він давав їй змогу зайву годину поспати, намагався більшу частину роботи взяти на себе,адже він мужчина. Ліна тоді подумала,як пощастило дружині Анатолійовича з ним і його донькам. Хоч деколи і не погоджувалась з деяким його консеватизмом з приводу виховання. Він був чи не єдиним з колег,з ким дівчині хотілось спілкуватись.Єдине,за що себе звинувачувла,що не вступилась за нього,коли начальниця прискіпувалась до нього. Але за це їй з часом прилетіла карма

Пізніше був Сектор з усіма його інтригами та підступами. Було і нестримне Почуття, яке вперше за довгий час накрило Ліну з головою.