4.

- Віто, ми приїхали! - саме голос Гліба повертає мене у реальність. Кілька разів кліпаю очима та помічаю, що авто дійсно зупинилося на університетській стоянці. 

- О, точно! Спасибі за допомогу! - залишаю салон настільки швидко, наскільки це взагалі можливо. 

Було б добре більше не бачити Германа протягом дня, та я чудово розумію, що зовсім скоро він з'явиться в аудиторії, і ще гірше: знову займе місце поруч зі мною. 

- Ти приїхала з нашим новеньким? - здивовано випалює Аня, котра вже чекає мене біля головного входу. Звідси добре видно стоянку і головне - Гліба та Германа, котрі також прямують у бік універу. 

- Не повіриш, але він мій сусід, - бурчу і, схопивши подругу за руку, тягну всередину. Не хочу перетинатися з Германом, у мене від нього сироти. 

- Ого! Оце тобі пощастило! - випалює Аня. - Треба терміново навідатися до тебе у гості. Герман дуже харизматичний і таємничий. Люблю таких. 

А я ні… Він лякає мене до божевілля… 

Подрузі про це, звісно, не кажу, вона не зрозуміє. Ну, звісно, як можна боятися того, від кого всі дівчата у захваті? Виходить, це я якась неправильна, або ж цей світ сходить з розуму. 

В аудиторії займаю місце Ані, щоб бути подалі від хлопця. Подруга щаслива, що сидітиме поруч з ним, а мені радісно, що між мною та ним буде хоча б одна перешкода. 

Радість Ані триває недовго, тому що сьогодні Герман не сідає на те ж місце. Він обирає стілець позаду мене й тим самим змушує мене сильно злитися. Коли він сидів поруч, я могла хоча б бачити його, а так лише холодний погляд можу відчувати. 

Перша лекція проходить доволі швидко, а все тому, що мені таки вдається абстрагуватися від думок про свого сусіда і поринути у навчання. Все ж таки у мене хороші успіхи в цьому плані і не хочеться, щоб через Германа оцінки скотилися вниз. 

На перерві він продовжує сидіти на своєму місці і, діставши з кишені телефон, щось там переглядає. Аня вирішує вкотре використати свій шанс й, повернувшись до хлопця, розпочинає розмову.

- Чому ти сьогодні сів там? - так, подруга за словом у кишеню не лізе, хоча у розмові з Германом поводиться доволі стримано. - Не подобається моя компанія? 

- Навіщо запитуєш, якщо сама знаєш відповідь? - хлопець відриває погляд від телефона й оглядає Аню своїми синіми очима. На його устах розтягується лінива посмішка, і мені вона зовсім не подобається. Різка відповідь Германа не сильно впливає на подругу. Вона знову йде в наступ, а мені хочеться її зупинити. 

- Тоді варто це змінити. Як дивишся на те, щоб прогулятися разом? Я покажу тобі місто, - Аня обережно торкається своїми пальчиками зап'ястя хлопця, і я можу заприсягтися, що його погляд стає ще холоднішим у цю мить. Не любить, коли його торкаються? Цікаво… 

- Я чудово знаю місто. І ввечері я зайнятий, - Герман забирає свою руку так, щоб Аня не змогла до неї дотягнутися. Подруга явно розгублена від того, що новенький такий грубий з нею. Бачу, що хоче ще щось сказати, та її зупиняє дзвінок. 

Усю наступну лекцію цей клятий Герман не виходить у мене з голови. Ну хіба Аня не бачить, що за його красивою зовнішністю ховається погана людина? Він грубий та невихований! Мені дивно, що Гліб - його брат. От він дійсно хороший хлопець. 

На великій перерві Аня відправляється у їдальню, щоб взяти нам обіди, а я до викладача, щоб вирішити деякі питання щодо майбутньої доповіді. Коли покидаю аудиторію, Германа тут вже немає. Стає спокійніше і сироти зникають. 

Перед тим як піти в їдальню, звертаю у туалет, щоб помити руки. Всередині порожньо і я зупиняюся біля одного з умивальників. Вмикаю холодну воду та підставляю руки під потік. 

Швидко мию їх і коли піднімаю погляд до свого відображення, у мене стається шок. З дзеркала на мене дивиться моя копія і при цьому усміхається так криво й страшно, наче маніяк перед вбивством. 

Голос не піддається, і єдине, що у мене виходить - відстрибнути подалі, при цьому забризкавши водою свій одяг та підлогу. Мене трусить і страх такий сильний, що плакати хочеться. Я відійшла доволі далеко і не бачу того, що зараз у дзеркалі.

Минає кілька секунд - і приходить розуміння, що мені все це могло привидітись. Ну буває таке, що уява підкидає страшні картинки. Можливо, і зі мною таке сталося? А може, це через нічні пригоди? 

Набравшись сміливості, роблю крок у бік умивальників, щоб переконатися у тому, що це були лише ігри розуму, та не встигаю побачити свого відображення, тому що двері відчиняються й у вбиральню заходять троє дівчат. 

Я знаю їх і завжди намагаюся обходити стороною. Та, схоже, цього разу удача не на моєму боці. Аліна Романовська - зірка нашого універу. Її батько відомий політик і єдину доньку дуже любить, саме тому у неї є все - від грошей до лялькової зовнішності. Дві її подруги, Настя та Ліза, також з багатих родин і завжди ходять хвостиком за дівчиною. Мені дуже пощастило, що ця трійця не в моїй групі, адже ми однолітки. До сьогодні я бачила їх лише краєм ока, там сьогодні, схоже, буде нагода познайомитись ближче. 

- І хто це тут у нас? - Аліна підходить до відчиненого вікна, дістає з кишені джинсів пачку сигарет та запальничку. Підкурює одну й затягується димом. 

- Аліно, це ж та дівчина, що приїхала сьогодні з Германом! - подає голос Настя, а я відчуваю, що треба вшиватися. 

- Справді? Оце так нам пощастило! І шукати не довелося! - весело заявляє Аліна, а Ліза тим часом зачиняє двері зсередини на ключ і стає так, щоб я не змогла вийти. - Хто ти така і чому Герман підвозить тебе в універ?

Від її радісного виразу обличчя не залишилося й сліду. Минає лише мить - і я розумію, що Аліна просто ревнує мене до новенького! Оце так! Схоже, цей Герман своїм ранковим вчинком додав мені купу проблем! 

- Ми сусіди, - відповідаю стримано, хоча насправді мені трохи страшно. Їх троє, а я одна. Хто знає, що задумали ці дами? 

- Сусіди?! - Аліна ефектно стріляє недопалком у вікно й швидко наближається до мене, цокаючи високими підборами по плитці. - Ти за ідіотку мене маєш?