Переродження

Пройшло 2 місяці..
Злата з кожним днем все більше і більше занурювалась у цю депресію. Сьогодні рівно 7 місяців, як вона  особисто познайомилась з Владом і в них щось загорілось. Так шкода, що бідна дівчинка так страждає. Та надія, що це лише тимчасові труднощі, не покидає молоде серце. 

Сьогодні погода милує душу. Жовтень. Після сигнала будильника, Златослава поспіхом почала шукати випадковий підходящий одяг, в русі допиває ще гарячу каву, а в голові одна думка: "Запізнююсь у школу". Так так, вона навчається в 11 класі. У компанії вона єдина, яка ще відвідує цей заклад, адже наймолодша. За цих два місяці Злата покинула роботу, ледь допрацювавши. У школі за місяць викликала чимале незадоволення керівництва. Причиною того є різне: регулярні запізнення, зриви уроків, прогулювання, пасивне навчання, але це все через Влада, якого так сильно вона кохала. 

На щастя, до школи-гімназії, де вчиться Злата, йти всього нічого.
- О ні... Знову не встигла.
Йшла вже 15 хвилина першого уроку - історії. 
"- Жах, його викладає найсуворіша вчителька нашої гімназії. Мабуть знову влетить."
Злата легко постукала у двері класу та відкрила їх.
- Добрий день, Тетяно Ростиславівна. Вибачте за запізнення...
- "Можна сісти"?! -договорила за Злату вчителька, - та вже добрий, сідай, але не думай що так легко відбулась. Після уроку попрошу затриматись.
- Серйозно? Ще чого!
- Негайно зайди в клас та займи своє місце. 
Златі нічого не залишилось, як послухатись її наказу. Дівчина попрямувала за третю  парту до своєї подруги Юлії. 
- Привіт, Юль.
- Ну ти й нахаба, - засміялась подруга - Привіт-привіт.
Урок пройшов як завжди: нудно й затяжно, хоч і врахувавши, що дівчина достатньо запізнилась. 
Продзвенів дзвінок. Усі учні поспіхом прямували до дверей, і Злата теж .
- Вовк, я тобі говорила затриматись!
- Що?
- Підійди та сядь за першу парту. 
- Гаразд, але не надовго. Я зайнята.
- Вся школа бачить твою зайнятість, Златославо! Скільки це буде продовжуватись? Я змушена поставити тобі за урок низький бал, адже на вищу ти не заслуговуєш.
- Все? Дякую за "важливу" інформацію для мене. Мені пора.
Злата встала та попрямувала до дверей, лише почувши злісний видих Тетяни Ростиславівни.
Решта уроків не відрізнялись нічим від попереднього. 

Через навчання, Злата не могла знайти достойної роботи. За період працювань в літі, дівчина звикла до грошей, які заробляла сама. Знайшла вакансію офіціантом у кафе-барі, що працює близько до 4 ранку, де виходила на нічну зміну. Було важко, тому й почалось не встигання у школі. Та такий щільний графік допомагав дівчині з її обідою, точніше не залишав часу на роздуми. 

Після школи Злата зайшла додому по уніформу для роботи, та приступила до обідньої трапези. Батьки дівчини у цей час самі на роботі. Доївши свій суп і тости з сиром, Злата ще мала вільних 40 хвилин на відпочинок. Її зміна починається у 20:00, але прийти слід на 30 хвилин раніше, щоб встигнути перевдягнутись, прийняти зміну, яка тривала до 3-4 ранку, в залежності від відвідувачів.

Рівно у 19:35 Златослава була на місці. Добиратись сюди слід на маршрутці, бо йти далеко. Дівчина перевдягнулась у робочий одяг, привела себе у порядок до зміни, адже офіціант - обличчя закладу. Сьогодні відвідувачів не густо,  адже середина тижня. 
- Вовк, клієнт.
- Я просила не гукати мене по-прізвищу.
- Окей, Злато, там клієнт вже близько п'яти хвилин чекає у твоїм залі. Якщо зараз же не вийдеш, то твоя зарплатня це відчує! - наказним тоном відповіла адміністраторка Аня.
- Все, вже біжу.
Зал кафе-бару умовно поділений на частини. Перша - це вхід, барна стійка та десяток столиків. За них відповідала Злата. У другій частині було вже більше столиків, та своя атмосфера. У ній працював напарник дівчини. У третій частині знаходилась кухня, санвузол та невеличка кімната для персоналу. 

02:16
Зміна була нудною, відвідувачів мало, чайових однозначно теж. Дівчина вже сама сиділа біля бару, розмовляла з барменом. 
- Злат, тип якісь прийшов - мажорчик. Якщо повезе, то щедрі чайові залишить, - шепнув Міша, бармен.
Злата повільно, сміючись, обернулась, та не повірила своїм очам. Так, там був Влад. Посмішка впевнено злізла з обличчя офіціантки. Вона взяла меню та записник з ручкою, попрямувала до його стола. Подавши меню питає:
-Доброї ночі. Що бажаєте?
- Угу, мені.. - Влад підняв свої очі на офіціантку і немов проковтнув усі слова, щось бурмотів, не взмозі чітко сказати.
- Питаю, що будете замовляти, чи підійти пізніше?
- Ии.. Ем.. Я буду каву... Без цукру.
- Чудовий вибір. Цукор подається в стіках на блюдці чашки. За бажанням додаєте чи ні, або ж просите додатковий стік.
- ... Добре, неси як є.
Дівчина записала номер стола і замовлення, та розвернулась щоб йти.
- Злато..
Вона повернулась до нього. 
- Щось ще бажаєте?
- Чого ти зі мною на "Ви"? 
- Я на роботі. Це мій обов'язок проявляти повагу до відвідувачів. Та й і батьки вчили звертатись на "Ви" до незнайомих людей. Але якщо Ваша душа бажає, щоб говорити на "ти", то прошу, адже це мій обов'язок - створювати комфорт відвідувачам, - крізь зуби і з байдужістю відповіла Злата Владові. Його це ніби образило.
- Злато, тобто не знайомі? Давай поговоримо. Ти до якої працюєш?
- До 4, - збрехала вона, - Нам не має про що говорити, - і пішла, ледь не біжачи, щоб він не зміг її затримати. 
По дорозі залишила відкритий записник бармену Міші, щоб той приготував каву. Сама бліда помчалась у кімнату для персоналу. 
Через 5 хвилин зайшов Міша і сказав, що кава готова. Якщо не хоче віднести замовлення, то може це зробити замість неї. Це почула Аня адміністраторка.
- Міша, Злата! Що за обмінювання обов'язками? Я розумію, різні проблемні відвідувачі приходять, але офіціант приносить замовлення, а бармен займається напоями. 
- Ань, він мій знайомий, не пожаліється. Та і відвідувачів всього нічого. Ніхто не зверне увагу. 
Аня чудовий адміністратор. Їй 25. Вона вміло виконує свої обов'язки, та підтримує дружні стосунки з колегами. Хоч Злата працює не давно, але Аня має до неї особливу приязнь, може говорити на перервах як з подругою. Та коли робота, вона контролює все і всіх. 
- Так, зрозуміло. Злато, віднеси замовлення. Хоч інші без діла, то всеодно ніхто не віднесе твоєму клієнтові, бо є чіткий порядок. 
- Але ж..
- Без але! Все особисте після роботи. Якщо твій клієнт веде себе проти правил закладу, то охорона вгамує його хист. Все, всі до роботи.