Злюка

6 частина


На моєму місці сидіоа та дівчина ну ота що з Вадимом я мовчки підійшла та сказала:
—Це моє місце. — сухо сказала я.
—Ой вибач я незнала.
Дівчина встала та я сіла розклала книги та канцелярію. Продзвенів дзвінок і Вадим сказав:
—Мила йди до себе.
Та дівка встала та вийшла. До мене прийшла Настя і якраз зайшов вчитель. Я сиділа з Настею та говорила про вихідні та про мою вечірку. Пройшов урок та ми пішли на вулицю. 
—Тань а ти знаєш що дівчина Вадима ходе тепер до нашої школи?
—Як? Коли вона встигла? 
—Я незнаю.
—Насть пішли купимо щось солоденького.
—Добре пішли. — сказала Настька
Ми пішли до першої і нашої улюбленої кав'ярні купили кекси та какао.
Наст запропонувала піти до парку він був неподалік нашої школи. Ми прийшли до парку та сіли на першу лавочку. 
—Насть давай напишемо список хто буде в мене на вечірці.
—Танюш добре звісно давай напишемо. 
—Беремо весь клас.
—І Вадима?
—Ніт він ще нечастина нашого класу.
—Ну добре. 
Ми написали ще декількох друзів та почали збиратися йти назад. Ми йшли та говорили про вечіреку і хто що одягне. 
і побігли до класу бо через три хвилин почався урок. Ми забігли до класу та сіли. Староста Аліса підійшла та говорить:
—Тань там цей сьогодні треба щоб ви хочаб перший раз прорепетирували пісню в цю суботу буде вечір вам виступати тому весь клас та Марія Степанівна вирішили що завтра ви з самого ранку репетируєте в четверг такоє репетируєте весь день і в п'ятницю пів дня. 
—Ееееем.
—Вибач що вирішили за вас, але всі хочуть на вечір тому тільки так. — сказала Аліса.
—Ну добре. 
Ми проводили уроки спокійно декілька раз навіть я виходила до дошки. Продзвенів дзвінок ми пішли до Марії Степанівна бо вона мене і Настю просила зайти.
—О дівчатка ви саме вчасно.
—Ви щось хотіли від нас? 
—Так. — сказала Марія Степанівна —Я зараз вам дам бланк будь-ласка сходіть по всих вчителях та інших робітниках школи та візьміть їх підписи ось тут щоб було підписи всих не забудьте. 
—Добре.
Ми взяли бланки та пішли збирати підписи. 
—Таню пішли вже хвате сидіти.
—Та жди я шнурки в кросівки запхну і підемо.
—Я чекаюююю! — почала верещати Настя. 
—Ну йдемо ти ж невідчепишся. 
Ми зібрали підписи в усих. 
—Настюх в нас залишивсь ще наш охоронець 
—Добре ходімо.
—Так і все оце тіки він залишивсь?
—Так Тань я передивилась всі списки то тільки охоронець. — сказала Настя —Ой Тань а я в Марії Степанівни забула в телефон в кабінеті!
—То біжи забирай я потім занесу їй списки з підписами і зустрінимось біля класу.
—Окей
Настя помчалась зі швидкістю світла. Ну охоронець повинен бути десь біля входу до школи. Я пішла туди без пригод спокійно. Охоронець якраз був на місці. 
—Ігор Валентинович ви незайняті?
—Та ні а ти щось хотіла?
—Так мені треба щоб ви поставили підпис.
—Добренько де ставити?
Я показала на бланці де ставити підпис Ігор Валентинович поставив свою карлючку та я зібрала всі листки та сказала:
—Дякую допобачення.
—Допобачення
Як тут пролетіл учні 1-2 класів вони як смерч все зносять на своєму шляху. Раптом почувсь якийсь бряскіт. То упали інструменти охоронця йому треба було полагодити лампочку він поставив інструменти а хтось з дітей їх скинув. 
—Стривайте давайте я вам допоможу.
—Ой та ні сонечко не треба я й сам.
—Ні всеж таки я вам хочу допомогти.
—Ну добре. — посміхнувсь Ігор Валентинович.
Ми збирали ще хвилин 8-10 інструменти так як там було все, якісь маленькі гайки, шурупики та багато іншого. 
—Дякую тобі, а доречі як тебе хвати бо школа велика та і учнів багато.
—Мене звати Таня. — посміхнулася я 
—Ох а посмішка гарненька така як в принцеси.
—Та ні невидумуйте.
—От і дурненька ти така гарна а не віриш. — сказав Ігор Валентинович.
—Ну добре може і гарна)
—Та в мене є ось цукерки. Будеш?
—Так якщо можна. — з широкою посмішкою сказала я.
—От і добренько тобі скільки давати?
—Одну чи дві.
—От дівко невидумуй на тобі ось.
І чоловік уже держав повні долоні цукерок.
—Добре коадіть до портфелю. Оймені час бігти.
—Добре біжи.
—Допобачення.
—Допобачення бережи себе. — сказав охоронець.
Я побігла відносити бланки. Пройшло 10 хвилинок і ось я вже біжу до Насті.
—Насть я все.
—Я також. Ходімо додому я питала в Марії Степанівни вона дозволила.
—Добре Насть.
—Тань в мене є така новина тт ніколи недізнаєшся що за новина
—Та кажи вже.
—Уявляєш........




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше