10 частина

—Як?!
—Ну ми подробець незнаєм нам директор сказав.
—Він живи?
—Та я незнаю подробиць — сказала староста класу
—А коли він розбивсь?
—Ну десь о 8 
Я поглянула на телефон в мене було 6 пропущених і одне повідомлення. Пропущені виклики були від Вадима і повідомлення також від нього.

Повідомлення Вадима:
Мені потрібна твоя допомога передзвони мені. 

Це було надіслано в 08:03. 

Я зайшла в гугл та почала вводити всі дтп шо стались сьогодні. Мені висвітило що сьогодні на дорозі розбився хлопець років 15-16. По моїх щоках потекли гарячі сльози я присіла біля вікна в коридорі та почала гірко плакати. Біля мене шуміли діти щось торохкотіло та я вже нічого не чула. Я почала згадувати все своє життя. Я плакала ще хвилин 10 та вже вирішила вставати. Я піднялась як тут мене хтось обійняв і я зрозуміла що то Єва вона почала гірко плакати. Вона почала говорити та трішки заікалась.
—Ваа-адим в лікарні
—Сонечко не плач в якій він лікарні ми щас поїдемо до нього.
—В 2-й.
Ми швидко схопили перше таксі та поїзали до лікарні я нехотіла нічого в Єви роспитуватм ми їхали мовчки я її обійняла а Єва плакала.
Ми доїхали до лікарні швидко. Вилитіви з таксі ми бігом побіглм до реєстратури.
—Доброго дня до вас сьогодні мали привести Семенюка Вадима.
—Так привезли а хто ви йому?
—То ви мені телефонували і говорили що він в лікарні. — сказала Єва
—А все зрозуміла ваш Вадим зараз на операції лікарі зроблять все можливе непереживайте. 
—Можна щоб я була присутня на операції?
—Ні вибач але неможна можете почекати біля операційної а лікар потім вам скаже стан пацієнта.
—Добре.
—Дівчино ви ж розумієте що операція не бесплатна?
—Так розумію батьки зараз їдуть з грошима. — Єва вимовила на одному подисі
Я взяла Єву за руки та ми пішли до операційної ми посідали та чекали. Як тут вийшов лікар.
—Хто з вас Єва? — сказав як зрозуміла я лікар
—Я!
—Дівчино вашому брату негайно потрібно переливання крові.
—В мене кров непідійде в мене 3 група, а в нього 2. — в Єви очі стали як склянні
—В мене кров 2 групи.
—У вас є шкідливі звички?
—Ні лікарю. — прогомоніла я 
—Ну то чого ми чекаємо ходімо зі мною.
Пройшло ну я навіть незнаю скільки часу в мене взяли кров і я вже поверталась до Єви вона почала мене обіймати і плакати. 
Пройшло пів години як я повернулась до Єви. Вона заснула я її вже й небудила. Операція йшла ще 3 голини як тут вийшов лікар.
—Дівчата вже все добре ми зараз пацієнта переведемо до палати і ви зможете зайти до нього.
—Добре.
За весь цей час поки Єва спала батьки Вадима привезли гроші за операцію я попросила щоб вони поїхали додому та відпочили як тільки будуть якісь новини то я пообіцяла що їм зателефоную вони виглядали дуже змучені роботою та сумні. 
Ми зайшли до Вадимової палати та Єва сказала що їй треба до лікаря вона повинкна була повернутись через 10 хвилин. І ось я на самоті з Вадимом. Я взяла його за руку та сказала:
—Вадим ти немаєш права померти а хто ж буде мене бісити?
І по моїй щоці покотилась сльоза. Я ще посиділа хвилин 5 невідпускала його руку ні нахвилину як тут зайшла Єва. 
—Тань ти їдь напевно додому а я тут побуду.
—Ні я ще побуду з тобою! — я обійняла Єву і посадила її біля Вадима.
—Дякую тобі Тань.
—Єв а може ти мені дещо об'ясниш