2 розділ

Продовження прологу... 
POV Адріан

Ми пройшли по одному з численних коридорів офісу, і нарешті зайшли в одну кімнату, де обговорювались нові кліпи та зйомки. На дивані сиділи шестеро дівчат різної зовнішності і я побачив знайоме обличчя, але воно було все в сльозах.
– Хлопці, проходьте! – промовив один із спонсорів.
Нам сказали вибирати,і я зустрів дівчину,  яку я бачив на минулому тижні. Тому я підійшов до неї.

— Привіт. Аж не віриться, що ми знову зустрілись. Давай познайомимся, а то якось не виходило. - промовив я і поглянув на неї і сперся до стіни. — І я тебе вибрав тепер ти моя тимчасова дівчина.

— Круто. Я Кармелія. - все що сказала вона, і спостерігала за дівчиною, з якою був Влад.

— Чому ти плачеш?- взяв її за обличчя і повернув до свого. З її очей полелись невеличкі краплі сліз. В мене сердце зжалось, коли дивився в її очі і мені стало її дуже шкода, але вона підбігла до дівчини з якою тільки-но поцілувався Влад.

— Ти, що взагалі охринів!- крикнула вона до нього. — Вона не давала згоди, а ти її силою поцілував! - хм, я так знав, що вона з перчинкою. А ця дівчина дуже подібна на мою Кармелу, вони напевно якась рідня?

Влад відбивався як міг, адже його теж здивувала поведінка дівчат. Двоє проти одного. Але я вирішив втрутитися, адже він нам, ще потрібен і мені ще з Кармелією потрібно дещо обсудити.

— Ей, мала ходімо я ще не все сказав.- взяв її за лікоть, і тут сильно получив по руці. Ай, дуже боляче.

— Відвали! - крикгула вона.

Ну це вже в ніякі ворота не котить я закинув її собі на плечі, її сестра починає нападати на мене, але Влад допоміг мене, і зі спокійною душею я, поніс цю дівчину в коридор, там прохолодно, потрібно щоб вона трішки охолола.

— Ти, що твориш! Відпусти!- била вона мене по спині. І вони були досить болючими, а ця руда сильна.

— Я багато чого можу зробити! - вдарив її по дупі, щоб заспокоїти. — Якщо не хочеш цього сиди тихо. - і вона мене послухала.

Я приніс її до пустого залу і спустив її з плечей. Вона хотіла втекти, але я її притулив до стіни.

— Кармелія, що коїться? Ти це напевно навмисно підлаштовувала, щоб тебе сюда взяли так? - почав давити я.

— Що ти взагалі знаєш! Відвали!- промовила вона.

— Кармело, та зустріч не була випадковою! Так? Ти і твоя мама все підлаштовували, тому ти тут. - сказав я за що отримав добрячого ляпаса.

— Ще раз я почую від тебе слова про моїх батьків, начувайся! - крикнула вона і вибігла з сльозами на очах.

— Чорт! Мала ти будеш жити зі мною! - прокричав я, на що отримав слова піти куди подалі.

POV Кармелія 
Я коли йшла то плакала. Мені було так боляче, що він згадав про мою маму. Яке він взагалі має право!! Але мене з думок вивів голос Лізи, яка шукала мене. Ох на неї чекало багато запитань.

— Мел! Мел! - почула голос сестри.

— Я тут.- схвильовано підбігла до неї. — Ти як? Він нічого не зробив?

— Ох нарешті я тебе знайшла. Зі мною все гаразд. А ти? Він до тебе не приставав?- теж задала питання Ліза.

— Цей козел затронув тему з мамою! Ох я б йому дала по тому смазливому личку, але за угодою не можна! Якби приставав то би вже не ходив. Ти ж мене знаєш! - відповіла сестрі та почала вертіти головою, чи немає білої чуприни поблизу.

— До речі! Ти звідки дізналася про цей договір? - цього я чекала і хотіла запитати теж саме. — І як твій батько?

— Я випадково зустріла Юрія Олександровича і так тут опинилась. Він пообіцяв 100 тисяч гривень на операцію батькові. Так що з ним буде усе добре! - відповіла я.  — А ти звідки дізналась? Мені не розповіла!

— А я шукала роботу, ось тоді мене побачив цей продюсер і запропонував мені це. Кармеліє, тобі ще потрібні кошти на операцію для батька? - запитала вона.

— Так, і ось я тут.- відповіла я.— Ми продали магазин, квартиру і того достатньо не було.

— Дівчатка привіт. - до нас підійшов той кого я точно не хотіла бачити. Адріан білява величність тут-як-тут.

— Дітько, що ти хочеш! - крикнула я на нього.

— Що ти тут робиш? Іди до свого дружка. - плюнула у відповідь Ліза.

— Оо, Ліза? Можна я на пару хвилин вкраду твою сестру? - відповів він, а я фиркнула. — До речі, той дружок за тобою скучив! - підмигнув він їй.

— Ваше біляве величносте! Вибачте, я розмовляю з сестрою і.. - він заклав мене собі на плече, це було так несподівано, що я аж крикнула і поніс мене невідомо куди. — Козел!

— Відпусти її!!! - кричить Ліза, але все марно.

— Влад! Help to me please!- крикнув Адріан, на що той хлопець підбіг і забрав свою Лізу.

— Дурню, куди ти мене несеш! - запитала я.

— Побачиш.

— Це в тебе така звичка, людей догори ногами носити?

— Напевно. В тебе доречі нічогенька попа. - поплескав по ній, на що я це більше розізлилась.

— Відпусти мене! - гепнула по спині, на що він став і прикрив очі, а губи стиснув у тонку смужку. І рушив далі, я вже змирилась з цим і просто висіла, а стафф косо на нас дивився. Ми опинились на вулиці і дуже швидко поставив мене на землю, що я чуть не впала. Він відчинив двері автомобіля і посадив мене в середину, він сів з другої сторони і завів машину.

— Куди ми їдемо?- запитала я.

— Побачиш.