5 розділ

Кармелія

Після того як відвезла речі до цього білявого, я поїхала на роботу. Там проходжу курси. Все ж таки потрібно розвивати свою професію. Сьогодні потрібно виконати велике замовлення. Цілих дві години малювала ескізи і ще маленькі діти моєї колеги заважали. То їм дай, те захотіли помалювати, бігали, кричали. Я була вся на нервах. Це продовжувалось ще пару годин і...Yes!Невже закінчила? Після цього я виглядала так- немов з городу прийшла.

— Оу, ти дуже погано виглядаєш. - промовила Марія, а в мене і так немає часу для розмов.  — Молодець ти постаралась!

— Дякую! Все я побігла!!- вибігла з ательє і сіла на свій байк.

Також потрібно з'їздити до Стейсі за конспектами, адже потрібно підготуватись до завтрашнього іспиту. 
Ще раз подзвонила до Лізи запитала як вона там, а вже потім поїхала до небажаного мені будинку. Мене зустрів Адріан в одному рушнику, а з його кімнати вийшла якась корова. В мене не було настрою битися і сваритися з ним,  тому послала його і пішла спати.
*******
Адріан
Проснувся я від того, що по кімнаті хтось бігав. Кармелія? Чому так рано проснулась? Поглянув на годинник опів на восьму!! Чорт універ!! Я теж швидко підскочив з дивана і почав бігти до ванної, але мені дорогу перегородило руде дівчисько!!

— Що ти хочеш?- сказав я.

— По перше, де мої речі? По друге, ванну кімнату займаю я! По третє ми ще маємо дещо обсудити! - дівчина показала мені язика і зникла за дверима ваної кімнати. — І так!  До речі принеси мені якусь кофтину і джинси.

— Я, що тобі прислуга!? - взбісився я.

— Напевно. Ти ж не хочеш сьогодні брудним, до університету прийти?! - ох, дітько ця дівка починає мене вже дратувати і дуже-дуже сильно.

— Окей! - я пішов до її валізи, яку я навмисно заховав. Діставши пару речей, я трішки офігів, що аж свиснув.

— Чого свистиш!! - почув голос з ванної кімнати.

— В тебе чудові речі, прям дуже...- говорив я і дістав її бюстгальтер, та вирішив приміряти приклавши до свого тіла.

— Ти зглузду з'їхав?? - вийшла руда злюка закутавшись в рушник, тоді я побачив її довгі та стрункі ноги. — А ну віддай! Збоченець!!

— Та все,все! - підняв руки догори і посміхнувся.

— Такс, що мені вибрати? Оо, напевне цю   білу майку і сині джинси.

— Ого, крутий вибір! А мені, що порадиш одягнути?- запитав я у рудої і глянув на неї.

— Хм.. що хочеш то одівай. Тобі все до лиця, ти ж у нас зірочка, - підійшла до мене і поправила моє волосся.

— Ти натякаєш, що я красивий?- глянув на неї, а вона лиш посміхнулась.

— Красива тут я! Все я побігла одягатись!! - уфф як вона любить себе, ну і я також не відстаю.

— Зачекай! - зловив її за лікоть, руда зачепилась за ліжко і впала на нього, та потягла мене за собою. Ми зустрілись поглядами. Коли задивився в її карі очі, то відчув як моє серце затріпотіло. З'явилась якась слабка іскра. Такого ще зі мною ніколи не було! А її аромат її волосся, як наркотик, так манив до нього доторкнутися і відчути його свіжість, а пухкі губи так манили, щоб поцілувати. Але...

— Придурку злізь!!- ну ось вона вміє все зіпсувати.

Я зліз і пішов на кухню. Я був шокований, що зі мною взагалі відбувається! Випивши жадібно води, я трішки заспокоївся. Все ж таки вирішив приготувати їй сніданок, поки мадам переодягається. Зайшов в мережу Google і ввів запит: "Швидкий сніданок?" 
Знайшов якесь відео з цим приготуванням.

— Ай, ліньки це робити!  Краще каву зроблю.

Ось і вийшла моя дівчина. І знову я на неї задивився.

— Оу, а ця майочка просвічувається! - оглянув я її з ніг до голови.

— Тобі, яка різниця? Не для тебе стараюсь!

— Ей!  Ти моя тимчасова дівчина! - промовив я, ну реально не пристойно виряджатися для якогось придурка. Стоп! Я, що ревную? Та ні напевно помилився.

— Ага, а ти мій хлопець тимчасовий!! Який вже встиг мені зрадити. - блін, все ж таки не забула. — Так-що, Агрест 1:1! Дякую за каву, все я побігла!

— Стояти! - різко зупинилась руда. — Я тебе підвезу.

— Та, що ти! Не потрібно гаяти свій дорогоцінний час на мене! - посміхнулась вона, ну я знаю, що робити тільки потім на горіхи не заробити.

— В мене ще є достатньо часу, щоб підвезти свою дівчину!- ох я думаю це буде сильний поступок.

— Я сама, якось! Дякую. - занервувала руда. Ах да звісно, вона на байку но його немає, адже це я постарався.

— Все! Годі пішли до мого авто! - взяв її за руку і повів на вулицю.

— Алло! Де мій залізний кінь! - крикнула білочка, а я посміхнувся.

— В надійному місці! Ходімо!

— Та нуу.. - напевно дуже зраділа, ну в переносному сенсі.

Кармелія

Ми сіли в авто і рушили в напрямку мого улюбленого університету. Те, що було зранку...Неважливо...
Так як ми їхали в тиші я перша її порушила.

— І так! Обговоримо наші стосунки,- поглянула на нього, а він посміхнувся.

— Ок. Давай.

— Перше правило. Поцілунки тільки на людях! Ні вдома, ніде небуть! - хах ну, що погано стало, що аж покашляв.

— Добре! - погодився він.

— Далі, ніяких інтимних стосунків між нами. І третє ніяких постороніх дівчат у нашому будинку і.. - мене перебили.

— Тепер моя черга! Перше ми ділимо ліжко разом. Ну типу спимо і прокидаємось, - він, що знущається?  Я кинула на нього вбивчий погляд.

— Ніколи в житті!!

— То значить, твоє третє правило не ді-й-с-н-е! - останнє слово розклав по буквах. Капець, що за хлопець мені дістався?

— Ну ок, погоджуюсь на твоє правило. Але якщо будеш приставати! Знай уб'ю!!- пригрозила йому я, а то мало чого в нього на думці.

— Зрозумів. Давай поспоримо!?- цікаво, но на що?

— Хм, вибачте но я ні з ким не спорю, тим більш з тобою! - дійсно, ще цього не вистачало.

— Нууу, спір заключався в тому, щоб ми не закохалися в одне одного! - запропонував Агрест.

— Аа, ну типу...ок. А що буде той хто програє?- запитала я.

— Незнаю...Той хто виграє той красавчик, а хто програє то виконує бажання красавчика. - непогано, але я розумію, що це трішки по дитячому.