Точно, стерво, поскаржилася. Подзвонила, типу попередити.
Реально дістала ця жінка. Не може зрозуміти своєю розумною головою, що я — не мій батько.
— Пам'ятаєш, я тобі розповідав про свою однокласницю? — починає, щойно я опускаюсь у крісло навпроти.
— Угу, — вдаю, що мені цікаво.
— Ми вже зустрічаємося деякий час, і я хочу повечеряти разом.
Чорт!
Я радий за батька, тільки не бачу сенсу мене втягувати у свої любовні справи.
— Тату, мені вже дев'ятнадцять, — натякаю, що він взагалі може не питати, як у маленького пацана, — я радий, що у тебе з'явилася жінка, справді. Тільки давай без мене! — Прошу.
Я не звик з ним сваритися. Буває іноді, перекинемося жорсткими словами, і на цьому кінець.
Я пам'ятаю, як він переживав смерть матері. Замкнувся у собі та роботі, навіть фірму свою відкрив, хай і маленьку, але вона врятувала його від депресії.
— Сину, — знімає окуляри та закриває кришку ноутбука, — ти у мене дорослий, але ж ми сім'я. — Мамині слова підіймають бурю у грудях.
Вона завжди їх казала.
— Я хочу спробувати побудувати сім'ю з цією жінкою, тим паче вона теж вдова. І донька у неї на два роки молодша за тебе.
— Гаразд, — зітхаю. Мабуть, мені доведеться це пройти. — Тільки не чекай від мене більшого. Я не проти, щоб ти спробував, але вона мені ніколи матір'ю не стане.
Іду. Немає сенсу продовжувати цю розмову.
Батько знає, що я ніколи не визнаю жінки, яка спробує мене виховувати.
— На добраніч, — кидаю, підіймаючись сходами.
Втомлений, завалююся в ліжко й одразу засинаю.
Розплющую очі, коли ще темно, і бреду в душ.
У грудях пече. Як уявлю іншу жінку на кухні, мені стає тоскно.
Наче час минув, але біль від втрати не вщухає.
Я завжди вранці встаю, але сьогодні ще зарано, тому вмикаю ноут і шукаю школу, де навчався Даня.
Мені глибоко начхати на пацана. Я хочу дізнатися її ім'я і хто така.
Знаходжу все одночасно: і профілі в соціальних мережах, і фото.
Дратівливі з написом “най-най” та усмішка до вух, в обіймах цього козла.
— Семенова Міла, — зі сплеском закриваю кришкою ноута. — Скоро зустрінемося! — кидаю погляд на настінний годинник. Половина восьмої, якраз час для гарної пробіжки, а потім в універ.
Кортить загнати в кут маленьку пташку!
Відредаговано: 11.12.2022