10.9 интаксична роль інфінітива, особових та безособових форм

Довідка:

Підмет— головний член речення, який означає особу, предмет або явище, якому зазвичай приписується якийсь стан чи дія, виражена присудком; відповідає на питання хто? що? (хто? що?Я);

Присудок— головний член речення, що виражає дію або стан предмета; відповідає на питання що робить? що зробить? що з ним робиться?, у якому він стані? який він? хто або що він? (Я  що роблю? люблю)

Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямовано дію, відповідає на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? (крім місцевого - __ кому? __ чому?) (Ялюблю кого? що?морозиво)

Обставина— другорядний член речення, що вказує на спосіб здійснення дії, її якість або інтенсивність, а також місце, час, причину, мету, умову, з якими пов'язана дія чи вияв ознаки. Відповідає на питання як? яким чином? де? (М.в.: __ кому? __ чому?) звідки? куди? коли? відколи? доки? як довго? з якою метою? чому? якою мірою? та подібні (Ялюблюморозивоколи? взимку)

Означення— другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета. Відповідає на питання чий? який? котрий? та похідні від них (Ялюблюяке? шоколадне морозиво взимку)

Не є членами речення (не виконують синтаксичної ролі):

- вигуки (спасибі, будьте здорові, на добраніч, до побачення, привіт, ой, ох, ах);

- звертання (Петре! Іване! Друже! тощо);

- вставні конструкції - слова, словосполучення, речення (мабуть, як на біду, по-моєму тощо).

Звертання — це слово або група слів, що називають особу або предмет, до якого звертається мовець. 

Вставні конструкції (слова, словосполучення, речення) - це такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки.

Зверніть увагу! Фразеологізми завжди виступають одним членом речення, скільки б слів вони не містили.

* * *

ОСОБОВІ ДІЄСЛОВА виконують синтаксичну роль присудка:

Сашко щиро що робив? ВІРИВ у слова Степана.

Сашко був ким? чим? був гарним ДРУГОМ Степану.

БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА також виконують синтаксичну роль присудка:

Надворі СУТЕНІЛО. Василину брала журба (І. Нечуй-Левицький).

Особові дієслова, на відміну від безособових, зазвичай мають при собі підмет:

ІНФІНІТИВ може виконувати будь-яку роль у реченні:

Якщо головні члени речення (підмет і присудок) виражені інфінітивом та іменником, то підметом є інфінітив:

Моя мрія — відвідати Париж.

Відвідати Париж — моя мрія. 

Якщо головні члени речення (підмет і присудок) виражені інфінітивом та іменником, але поряд з іменником є частки то, це, ось, значить, то незалежно від позиції інфінітив виступає присудком:

Яка це радість – побачити своїх друзів.

Побачити своїх друзів – це радість.

Якщо головні члени речення (підмет і присудок) виражені інфінітивами, то підметом є той інфінітив, який стоїть першим:

Любити – це жертвувати.

Жертвувати – це любити.

Якщо головні члени речення (підмет і присудок) виражені інфінітивом і прислівником, причому інфінітив розташовано перед прислівником, то інфінітив виступає підметом, а прислівник – присудком:

Залишатися людиною в умовах війни – важко.

Довідка:

Ловити ґави (гав, рідко граки, ворон) — марно витрачати час, нічим не займатися; байдикувати; виявляти неуважність, бути неуважним;  не використовувати якоїсь можливості, упускати слушну нагоду.

Хоч з лиця води напийся (воду пий) — уживається для вираження вищої міри якості; дуже, надзвичайно; дуже вродливий, красивий.