10.10 Дієприкметник

Довідка:

Підмет — головний член речення, який називає особу, предмет або явище, якому зазвичай приписується якийсь стан чи дія, виражена присудком; відповідає на питання хто? що? (хто? що?Я);

Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямовано дію, відповідає на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? (крім місцевого - __ кому? __ чому?) (Ялюблю кого? що?морозиво).

* * *

Дієприкметник (дієслово + прикметник = дієприкметник; що робити? кричати + який? = крикливий)–це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? та похідні від них: якого? якому? якій? яких? тощо (пострижене волосся, відірваний листок).

Морфологічні ознаки:

1. Вид (доконаний/недоконаний);

2. Час (минулий/теперішній);

3. Рід (чол./жін./сер.);

4. Число (однина/множина);

5. Відмінки (Н./Р./Д./Зн./Ор./М.).

Дієприкметники можуть переходити в іменники. У таких випадках вони називають не ознаки предметів за дією, а самі предмети:

У кутку сиділо двоє закоханих – (хто?) закохані, тож це іменник.

Ми побачили двох закоханих лебедів – лебеді (які?) закохані, тож це дієприкметник.

Буває, що схожі або геть однакові слова в одних випадках можуть бути дієприкметниками, а в інших — прикметниками дієприкметникового походження. Вони відрізняються значенням. Наприклад, прикметник неоціненний означає «якому не можна скласти ціни; дуже цінний», а дієприкметник неоцінений — «той, якого ще не оцінили»:

Ваш внесок неоціненний = Ваш внесок дуже цінний;

Ваш внесок ще неоцінений = Ваш внесок ще не оцінили.

Деякі дієприкметники, утративши такі дієслівні ознаки, як категорія часу і виду, можуть переходити в прикметники або іменники.

Деякі дієприкметники стали означати не динамічну, тимчасову ознаку, а постійну, тобто перейшли в прикметники.

Наприклад, стоячавода, пекучийбіль.

Так, словосполучення стояча вода не означає "вода, що стоїть". Насправді, це непроточна вода.

Дієприкметники можуть мати пояснювальні слова та керувати непрямими відмінками іменників. Прикметники — ні.

Скажімо, смаженана маслі риба — дієприкметник та смаженариба — прикметник дієприкметникового походження.

Земля, залита (ким? чим?) сонцем - дієприкметник, оскільки дієприкметник визначає відмінок означуваного слова.

Прикметники від дієприкметників іноді розрізняють за наголосом: у прикметників наголос, як правило, припадає на суфікс, а у дієприкметників- здебільшого на корінь.

Наприклад, пече́на картопля (прикметник, бо наголос припадає на суфікс -ен-) і пе́чена картопля (дієприкметник, тому що наголос припадає на корінь печ-), варе́не м'ясо і ва́рене м'ясо та ін.

Російські активні дієприкметники, залежно від контексту, потрібно перекладати українською описово або замінювати іменниками (Заведующий зашел в кабинет → Завідувач зайшов до кабінету), або прикметниками (действующие законы → чинні закони), або означальними реченнями (Дети, сидящие за партами → Діти, які сидять за партами). 

Крім того, в українській мові активні дієприкметники не утворюються від дієслів із постфіксом -ся (грітися, сміятися), як у російській мові.

Порівняйте в російській мові смеющийся від смеяться. Російські активні дієприкметники на -ся українською належить передавати описово: смеющийся человек → людина, яка сміється.

На відміну від російської мови, в українській немає активних дієприкметників минулого часу із суфіксами -ш-, -вш-.

Порівняйте російські дієприкметники писавший; читавший,. Такі форми в українській мові передають описово, тобто той, що писав; той, що читав.

У розмовному мовленні іноді вживають форму бувший, яка, однак, суперечить літературній нормі. Замість неї потрібно вживати колишній.

Немає в українській мові й дієприкметників на -мий, які досить поширені в російській мові. Наприклад, рос. непреодолимый.