12.28 Види односкладних речень з головним членом у формі присудка

Односкладні речення з головним членом у формі присудка поділяються на чотири типи:

1. Означено-особові - ті, де присудок означає дію, яку виконує конкретна особа (коли зрозуміло хто виконує або повинен виконувати дію і можна домислити я / ми / ти / ви):

Без надії сподіваюсь → зрозуміло хто виконує дію – мислиться Я;

Виконай домашнє завдання → зрозуміло хто повинен виконувати дію – мислиться ТИ;

Як умру, то поховайте мене на могилі → зрозуміло хто повинен виконувати дію – мислиться Я, ВИ;

Не зволікаймо, браття-українці, рушмо вперед → зрозуміло хто повинен виконувати дію – мислиться МИ.

2. Неозначено-особові - ті, де присудок означає дію виконувану невизначеною особою (коли можна домислити вони):

Зазвичай у селі встають рано → у реченні не вказано і не можна визначити хто виконує чи повинен виконувати дію і можна домислити ВОНИ;
Працювали і вдень, і вночі → у реченні не вказано і не можна визначити хто виконує чи повинен виконувати дію і можна домислити ВОНИ;

Якби говорили правду, то не опускали б очі → у реченні не вказано і не можна визначити хто виконує чи повинен виконувати дію і можна домислити ВОНИ;

Зверніть увагу! Не є односкладними речення, у яких підмет обов'язково відновлюється з контексту, а присудки виражені дієсловом теперішнього, майбутнього часу або у формі минулого часу дійсного й умовного способу - це двоскладні речення з пропущеним підметом.

Дивиться цікавий фільм → хто дивиться? - він? чи вона? Буде ясно лише з контексту;

Дивився цікавий фільм → хто дивився? - я? ти? він? Буде ясно лише з контексту.

3. Узагальнено-особові - ті, де присудок означає дію, що може стосуватись будь-якої особи в будь який момент часу. У таких реченнях можна домислити особу (Я або ТИ, або МИ, або ВИ, або ВОНИ), АЛЕ це переважно - прислів'я і приказки:

Шилом моря не нагрієш.

Готуй сани влітку.

На переправі коней не міняють.

Хоча особа, яка виконує чи повинна виконувати дію у означено-особових, неозначено-особових та узагальнено-особових реченнях не називається, але все ж вона мислиться (означено, неозначено чи узагальнено). Саме це об'єднує вищевказані види односкладних речень і відрізняє їх він безособових.

4. Безособові - ті, у яких дійова особа граматично не виражається і її неможливо домислити (хоча у деяких випадках можна домислити ВОНО). Присудок у безособових реченнях буває виражений:

• безособовим або особовим, що має безособове значення, дієсловом:

Смеркалося… Огнем кругом запалало (Т. Шевченко). 

А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило (С. Васильченко).

• дієслівними формами на -но, -то:

Ранено в груди тяжко, а волосся тільки обсмалено порохом (А. Головко).

• неозначеною формою дієслова або неозначеною формою дієслова у поєднанні з прислівником чи присудковими прислівниками треба, можна, жаль, шкода, слід:

Ніколи не забути шкільних років. 

Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).

• прислівником (зі зв'язкою або без неї):

У коморі було тихенько, як у вусі (М. Вовчок). 

Так єтихо, тихо скрізь (П. Тичина).

• словами нема, немає, не було, не буде тощо при яких є додаток стоїть у родовому відмінку (кого? чого?):

Ніде немає літа (Л. Костенко).

Щоб з'ясувати, до якого типу відноситься речення, користуйтесь схемою: