12.30 Вставні слова, словосполучення, речення й конституції

Вставні слова (словосполучення, речення, конструкції) не є членами речення та завжди виділяються комами; вони не несуть нової інформації, а лише можуть вказувати на:

- упевненість або невпевненість, сумнів (мабуть, без сумніву, щоправда, сподіваюся, либонь, здається тощо):

Мабуть, друже, ми загубились..;

- задоволення, незадоволення, радість, жаль, здивування (слава Богу, на щастя, як на зло, дивна річ тощо):

Тоді, як на зло, почався дощ;

- джерело повідомлення (по-моєму, бачу, на думку …, як відомо тощо):

На мою думку, немає на світі нічого прекраснішого, за кохання;

- зв’язок думок, послідовність викладу (по-перше, нарешті, до речі, виходить, таким чином, проте тощо):

Таким чином, два плюс два – чотири;

- привертання уваги співрозмовника (уяви собі, чуєш, між нами кажучи, даруйте, майте на увазі тощо):

Зверніть увагу, ми попереджали вас.

РОЗРІЗНЯЙТЕ вставні слова і частини мови:

Говорять, вона була свята – Говорять про неї, ніби вона свята.

Він, може, і помилився, але знайшов сили зізнатись – Він може творити дива.

Я, правда, не повірив йому, але нічого не сказав – Правда ріже око тобі, обманщику?

Ми, звичайно, все зробили як треба – Цей день проходив як звичайно.

Вставними можуть бути також речення і конструкції. Вони, як і вставні слова, не несуть нової інформації і виконують ті ж самі функції (вказують на упевненість або невпевненість, сумнів, задоволення, незадоволення, радість, жаль, здивування, джерело повідомлення, привертання уваги співрозмовника) або уточнюють сказане в основному реченні або ж містять додаткові зауваження до нього:

Всі ми знаємо, немає на світі нічого ціннішого за людське життя.

Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами: 

Десь далеко, мабуть у Києві, квітнуть каштани.

Якщо при вставних словах є сполучники, які до них належать, то вони виділяються разом зі сполучником: 

А може, власне, і не в тому справа.

Якщо ж сполучник відноситься до інших членів чи до всього речення, то вставне слово обов’язково виділяється комами: 

Або вони це зроблять, або, нарешті, приймуть поразку.

Вставні речення зазвичай виділяються комами, але можуть виділятись дужками і тире.

Ще недавно у віконце кожен день дивилось сонце, а тепер —поранастала— хуртовина загуляла (Я. Купала);

У всьому світі (не секрет!) зростає наш авторитет (С. Олійник);

Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома) (М. Нагнибіда);

Леся Українка (українська письменниця, перекладач, культурний діяч) брала активну учать в українському національному русі.

Тоді — я ще навіть підлітком не був — я зрозумів, що треба навчатися.