Зона мого комфорту

Глава 2 або велкам ту зона.

Ну що ж , вітаю Вас у своїй зоні комфорту . Щоправда вона маленька але мені її цілком достатньо. Тут є і піаніно , і гітара , і телевізор з записаними фільмами . Шкода , що це тільки у моїй голові . Але напевно це і добре так як мене тут могло б і не бути . Але то таке . Насправді я хотіла розказати , що було , коли ця зона існувала насправді а не зараз була просто невидимою частиною мене . Для мене завжди важко справлятися з відповідальними справами . Коли мені було страшно я завжди приходила під цей купол ( просто "зона" вже якось страшно звучить) або коли мені було сумно. Я не мала друзів . Я була сама по собі . У сестри завжди не було часу аби побути зі мною , вона у мене дуже активна . У батьків була робота. І ось у мене створився такий уявний світ , де я робила все що хотіла. І навіть у підлітковому віці я не покидала його . Мене можна назвати мрійником , я не заперечую, але на той момент мені було необхідно. Цей купол з часом ніби зрісся зі мною . Я не хотіла нічого , я боялась проявити себе навіть у таких крихітних справах , як просто виступ на сцені або бути ведучою . Я завжди сиділа , як каже моя мама , у своєму куточку . У мене не було бажання щось робити . Це не можна назвати апатією, ні . Я виходила в люди , доводилось навіть спілкуватись з ними , принести необхідні матеріали до школи аби хтось зробив ту чортову виставку . Мені часто ставили у приклад інших людей і мене це бісило . Ну якщо я не можу таке робити , як він\вона тоді що ? Мене почнуть ненавидіти ? У мене ітак самооцінка була на дні так ще й своїми словами пробили це дно. Но не суть . 

Купол - це не страшно , це твоє місце де ти можеш проявити себе, показати усі свої сильні сторони . Правда, більше ти ніде їх і не покажеш . Це нормально , просто не варто дозволяти йому стати твоїм постійним місцем, хай він буде лише у твоїй голові . У мене є навушники , коли я десь іду, їду чи навіть сплю - вони завжди поряд. Це мій Купол. Я без них не можу . Завдяки їм мені легше переборювати складні моменти життя . Проте зараз я стараюсь показувати себе такою , якою я є , не використовуючи купол. Завжди знайдуться люди, котрим не сподобається твоя поведінка . Забий і забудь , вони будуть все життя тебе ганити і вважати тебе негідною . Ну і що ? Я таких людей уже давно не слухаю . Я вірю у себе , я вірю у тебе . А ти віриш собі? 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше