Глава 4 або чому купол?

У минулій главі я писала , що зона комфорту дозволяє нам стати кращими, вдосконалити себе. І знаєте що ? Кожен може вийти звідси, може вийти з цієї зони . Але ти боїшся. Чи не так ? Ти боїшся , що твої мрії не співпадуть з цією реальністю. І ти читаєш мотиваційні книги , в буквальному сенсі з'їдаєш їх , але для чого ? Один раз я з цікавості прочитала таку книгу , а потім сиділа у роздумах . Ні , я не думала , що я маю щось виправити у своєму житті , рухатись далі , ні . Я сиділа і думала , що я потратила свій час на непотрібну книжку . Я знаю , що мої слова нічого не значить проти купи критиків , які можуть сказати , що я не розуміюсь у цьому мистецтві слова . Визнаю , не розумію . Просто збагнула для себе : якщо хочеш - робиш , якщо не хочеш- не робиш . Усе просто . Я просто не можу збагнути , що якщо в мене пропало бажання якось жити , то всі тренінги , мотиваційні книги, розмови з психологом - просто ніщо . Якщо ти сам для себе не є мотивацією , то вже нічого не допоможе . Чесно. Я пробувала . 

Мене спонукає писати , що хтось це буде читати і щось для себе збагне . Я сама себе мотивую. Але я дещо відволіклась.  Ітак , продовжимо . Страх перед реальністю - це цілком звичайна річ . Проте трапляються люди , які бояться , що світ їх не сприйме і вони будуть не визнані ніким . Ось тому вони часто витають у мріях а їхні ідеї так і лежать написані в зошитах , які пиляться на горищі . Ми можемо розширяти до безмежності свій купол а толку то , якщо ти з нього не вийдеш , хоча так "відчайдушно" прагнеш ? Хей , мені теж страшно. Але я стараюсь . Так , те що я пишу - це не бомба літературного світу. Це посил моєї душі. І мені страшно . Ні , не тому , що мене не визнають . А того , що я це закину . Що я розчаруюсь у собі. Реальність - це те , об що розбиваються людські мрії . Проте мрії мають можливість збуватись . Головне не забути .  Коли я закриваю очі  , то у моїх мріях багато переглядів цього твору і це буде своєрідною подякою для мене . Відкривши очі , я бачу свій ноутбук , у якому спробую написати щось таке , що допоможе комусь збагнути щось для себе. Тепер закрий очі та уяви свою мрію . Уявив? Відкривай очі та роби перший крок .