Розділ 3

Зоряна

— Дуже шкода твою сукню вибач, що не приїхала раніше, - почала вибачатися Уля, але я на неї не сердилась бо винен той водій з купленими правами.

— Уля, я не серджусь, - взяла її за руки і щиро посміханулась. — Поїхали додому.

— Моя ти хороша! - обійняла мене. — Ходімо нас чекає підготовка до екзамену і прогулянка столицею.

— Авжеш!

Ми сіли в чорний автомобіль і рушили з місця. Дорогою минали дощовий Київ. Подивившись у вікно то подумала, що я зробила правильний вибір! Сподіваюсь тут я знайду спокій і присвячу великий проміжуток часу для навчання. Моя мрія відкрити кав'ярню, яка буде відома по всій Україні, може і у світі. Від моїх планів та думок мене перебила Уля:

— Приїхали! - дівчина дуже зраділа і поплескала долонями.

Ми зупинились біля житлового комплексу. Все так красиво оформлено!Доріжка була вкрита сірою бруківкою навколо були зелені дерева які вели до парку, а також дитячий майданчик, де зараз граються дітлахи. 
Я навіть задивилась на них, адже люблю дітей. Могла б вивчитись на вчителя початкових класів, але доля призначила зовсім іншу справу.

— Все ходімо, водій речі допоможе занести, - промовила Уля і пішла вперед,  а я за нею.

Ось зайшли в під'їзд і попрямували до ліфту. Уляна нажала на кнопку з цифрою десять. Значить житимем ми на десятому поверсі. Спочатку було незвично трішки покачувало і було страшно, але все ж таки до цього звикну.

— Ну що! Готова? - запитала Уля доставаючи ключі з сумки.

— Так. Готова! - відповіла я і відчинилися двері.

— Вітаю у новому світі зоря моя ясна! - прокричала дівчина і затолкала мене в середину.

Я стояла з відкритим ротом і роздивлялась нову квартиру. Коли увійшла мене зустрів невеличкий коридор за ним красувалася вітальня і через барну стійку кухня. Зліва дві великі кімнати, а посередині ванна кімната. Все в світлих відтінків персика, і також великий балкон.

— Ого, нічого собі! Я на декілька хвилин дар мови втратила. - промовила я поправляючи оливкові штори.

— Тобі подобається? Просто це за моїм планом та дизайном робили цей ремонт. - похвалилась подруга.

— Дуже класно!

— Доречі це твоя кімната, - підійшла вона до дверей і відчинила їх.

Кімната знову в світлих відтінках тепер вже сірого. З боку стояла велика шафа, посередині двохспальне ліжко по бокам дві тумби, та також писемний стіл з ноутбуком та багато зелені. Але на столі стояла коробочка, яка мене дуже здивувала.

— Уль, це що? - вказала на коробочку.

— А це вже мій другий подарунок, на день народження! Є ще третій, дуже  чекає на тебе. - відповіла загадками вона. Вот дівчисько завжди щось придумає. — Давай відкравай - я глянула на коробку з красивим рожевим бантиком і почала обережно розгортати.

— Ти серйозно, смартфон? Уля вибач я таке не зможу прийняти, - я дуже здивована, адже вона мене вже два рази виручала, купила білет на Київ, приютила, а зараз ще телефон дарує. Моя старенька нокія всіх переживе, а це ще й айфон восьмий, взагалі зглузду з'їхала. — Він такий дорогий, навіщо?

— Так! Якщо ти його не приймеш, то я ображуся. Ти мене знаєш! - почала знову давити, но коли вона злиться всеодно залишається таким янголом.

— Уля..

— Я сказала, що ти його приймеш! Все це необговорюється! - промовила вона і вийшла з кімнати, а я за нею.

Ви скажете: "Мені пощастило з такою подругою"- я його прийму, але коли з'являться гроші віддам їй за цього красунчика.

— Я його прийму. Но гроші все ж таки віддам! Договорились!? - підійшла я до неї і обійняла.

— Ну це подарунок...- надулась Уля.

— Ти теж мене знаєш. Я Зоряна в боргу ніколи не залишаюсь! - промовила я з бойовим настроєм.

— Гаразд. Все йди відпочивай, а потім підемо погуляємо, - обійняла мене Уляна і пішла до своєї кімнати.

Я теж пішла у свою нову кімнату. Розклала свої речі по полицях у шафі, та лягла трішки подрімати.

Проснулась я від сонячного проміння, і сьогодні потрібно сісти повторити та підготуватися до вступу. Документи я подала, і можу бути спокійною.

Здається я ще ніколи спала так солодко. Ліжко таке м'яке і воно не хоче мене відпускати, як і я вставати з нього.  Тому взяла свій зошит до себе і знову все проходила.  Мої двері відчинилися і зайшла Уляна.

— Доброго ранку красуня! Час прокидатися, сніданок чекає, - промовила вона і сіла біля мене.

— Доброго! Вже йду, - промовила я і посміхнулась.

— А ти все з самого ранку за повторяєш? - запитала вона.

— А так, - промовила я.

Я зробила усі ранкові процедури і пішла на кухню. На столі стояла готова яєшня, легкий салатик і два тоста. Ми швидко поснідали і сьогодні потрібно купити нову ручку та деякі зошити.

— Вау, дуже смачно. Дякую!- поцілувала її в щічку.

— Так, тепер збирайся. Ми йдемо гуляти по столиці,- промовила дівчина і забігла до своєї кімнати.

— А посуд?- запитала я.

— В посудомийку зараз закину! - крикнула вона через двері.

Сьогодні сонячна погода, я одягнула синю рубашку в клітинку і чорні джинси. І ось я готова подорожувати. Уляна одягнула білу блузу і кофейного коліру брюки.  

— Ти дуже красива! - зробила комплімент подрузі.

— Ти також! Ходімо знайомитись з містом! - я кивнула і ми вийшли з будинку.

— Куди зараз йдемо? - запитала я.

— Спершу забіжимо в кав'ярню!- взяла мене за руку і потягнула за собою.

Ми зайшли в кав'ярню "Starbucks". Зайняли столик і зробили замовлення. Я взяла просту каву, а Уляна карамельний латте. 
Коли чекали замовлення, я дістала з сумки зошити і знову почала готуватись до екзаменів.

— Ти в який кафедр хочеш? - запитала дівчина переглядаючи мої конспекти.

— Я на менеджмент. А ти?

— Бізнес-економіка та туризм, - відповіла Уля.

— Ясно.

— Зоряна? - почула я знайомий голос за спиною.

— Руслана?- піднялась з стільця і обняла її.

— Київ хоч і великий, але такий тісний. Ти як там? - запитала в мене Руся.