Розділ 5

Влад

Злюки від нас втекли, а ми проводимо екскурсію з більш приємними дівчатами. Я вже встиг поцілуватися з якоюсь дівчиною, дати автограф і їм був більш цікавіший я, а не наш університет.

Одній я дав номер телефону, щоб сьогодні погуляти. Ніяких шансів нікому не даю, а просто хочу розвіятись.

— Влад, що будемо робити? - запитав Даня і потягнувся.

— Незнаю, може додому? Я взагалі нічого і нікуди не хочу, - промовив я і тут побачив тих дівчат, які сиділи за столиком і щось обговорювали.

— Оо, а це не ті дівчата, які нас послали куди подалі?- запитав Даня бо теж їх помітив.

— Ті самі, - відповів Ваня. — А та Уляна мене так бісить.

— Ого! - здивувались ми.

— Що таке? - запитав знервований хлопець.

— Це вперше, що ти ім'я дівчини запам'ятав! - відповів на його питання Даня, а я почав сміятись.

— Бро, напевно зачепило тебе дівчисько. - поплескав його по плечу.

— Ага, ще й як! Вона на мене воду вилила і втекла! - промовив друг.

— А я то думаю, чо в тебе чуприна мокра і ти переодітий! - захихотіли ми.

— До речі, Даня, а яка твоя історія?- вже допитують другого бразе.

— Мені добряче з коліна прилетіло!- як він це сказав, то я так сміявся, що аж на землю впав. — Чого ви смієтеся як ненормальні?

— Боже, я не можу!- ледве вимовив я,  бо так сміявся, що аж просльозився. — Мене моя баришня, просто послала.

— Ага, і порівняла з Петькою! - тут Даня вирішив помститися.

— Я єдиний і неповторний, непотрібно мене порівнювати з якись незнайомцем! Ходімо краще бо столики займають доволі швидко. - зайшов я всередину.

Вони посміялись і пішли за мною. Перед тим я попросив Ваню зробити замовлення, як завжди, а я з Данилом попрямував до дівчаток, скажу так вони були дуже раді нас бачити.

— Гаразд, - промовив я, бо побачив дівчину з якою сьогодні познайомився.

— Ну і валіть!- гаркнула мала.

Мені було начхати, на цих заучок і ми сіли до прекрасних дівчаток. Після цього потрібно їхатив сподзал, а потім до батьків, на фотосесію для реклами нового парфюму.

— Слухай, Владику, - промовила ніжним голосом Ліза. — Сьогодні, як домовлялися?

— Вибач, сьогодні не можу, потрібно на тренування йти, - поцілував її в макітру і швидко пішов.

— Все бувайте хлопці! - попрощався я з ними і пішов до парковки.

Сів у свою чорну пантеру і рушив з місця.  Так як я тримаю своє тіло в формі. займаюся у спортзалі.

— Доброго дня, Владиславе.- привітався тренер.

— Привіт. Яка наша програма на сьогодні?- зразу запитав я, бо є свої справи.

— На сьогодні в нас штанга, прес, гантелі і бігова доріжка,- відповів він і взяв до рук гантелю.

— Оо, ти мене сьогодні не будеш напружувати як завжди? - почав сміятись я.

— Так, адже ти сильно стараєшся і намагаєшся тримати себе у формі,- промовив тренер. — Подивись який прес! - він вдарив мене по моїм сталевих кубикам, а я на це швидко відреагував і напружив їх.

— Так, я сам дивуюся! - ми посміялися і почали тренування.

Після двох годиного тренування, я відправився в душ, а потім до компанії батьків. Коли виходив то через дорогу побачив знайоме обличчя. То була та мала, з якою сьогодні познайомився. Я був не проти до неї підійти, але до мене подзвонила мама. Сказали швидше приїхати.

Стою я біля компанії моїх "улюблених" батьків. Мене зустрів охоронець Вільям - він до речі з Німеччини.

— Владику, - почув я ніжний голос мами. — Ти вже тут? Привіт сину, - підійшла до мене в красивому костюмі і обійняла мене.

— Привіт, матусю. То яка для мене сьогодні робота?- запитав я.

— Ми випустили новий чоловічий парфюм і ти повинен бути його лицем! - матуся як заговоре україно-французьким, що трішки дратує. — І коли ми в компанії, називай мене Наталі.

— Гаразд, Наталі-і. Де батько? - мене також дратує, що до рідної матері потрібно звертатися як до пані та панове.

— В нього зараз багато роботи. Тому тебе проведуть до знімального майданчика, - відповіла вона. — Лідія!! Проведи мого сина до фото-студії.

До речі Лідія була черговою нареченою від батьків, але я зразу відмовив. Отже вона мене за це ненавидить,  бо як вона стверджує, що я їх використав. Ну сама захотіла, тому й отримала.
Коли прийшов туди, то мене зразу причепурили і переодягнули. Пройшло дві години.

Після фотосесії я подзвонив Бразерс і вони сьогодні вирішили піти на кальян. Оуу, давненько там не були. Так хоч ми і замовляли його в клубах, але то не така атмосфера. До мене задзвонив телефон і я побачив, що телефонує Макс.

— Алло? - незадоволено відповів я.

— Алло, Влад! Ти надіюсь не забув про нас? - запитав він мене.

— Ага, Вас забудеш! Що хотів швидше кажи, а то я поспішаю! - ні ну реально, торбують дуже зайняту людину!

— Так, гаразд зустрінимось в університеті, - промовив цей козел. Ай як він мене дратує.

Макс - це наш четвертий колишній друг. Він нас проміняв і плюнув в обличчя. Але ми рішили поспорити і він все таки виграв спір. Тепер чекаю його завдання, адже я не люблю здавати задню. Думаю, якщо він трішки тупий, то завдання буде на easy(ізі) виконати.