Розділ 10

Влад

Сьогодні вирішив йти по стандартним методам. Всі дівчата люблять букети! Тому з самого ранку пішов до прилавку де продавались різні квіти. Вибрав які попали під гарячу руку і поїхав до університету.

— Бро, та ти я бачу з серйозними намірами. Все ж таки поступиш як сказав Максим? - запитав Даня.

— Хм, здебільшого так, - впевнено промовив я. — Ходімо. Час підкорити її серце!

Коли ми йшли коридором всі дивувались, кому дістануться ці бомбезні квіточки. Чесно я б кожній подарував, но в мене є моя непокірна дівчинка. Вона має радіти, що я не плюнув на неї. Вручив їй красиві троянди, но вона мене знову і знову відштовхнула. А я як той хлопчик стою з квітами і дивлюсь їй у слід.

— Ну, що відшила тебе твоя мадам? - підійшла Вікі і почала сміятись.

— Ось тримай! - відав їй квіти і засмучено пішов до своєї аудиторії.

— Влад тримайся! В тебе все вийде, - підтримав Ваня.

— Я знаю! Але потрібно, щось придумати, - почав строїти якийсь план.

— Запроси її в кіно чи прогулятись парком, дівчата це люблять, - підкинув круту ідею Ваня. — Все бувай я на пару.

Через деякий час, до мене доперло і я на всю аудиторію викрикнув:
— А це крута ідея! - викладач на мене дивно глянув.

— Я знаю. Але ніхто їх не втілив,т- промовив викладач, по темі що він розповідав.

— То я піду її втілювати! - швидко підскочив з місця і вийшов з аудиторії.

— Савчук!! - кричав викладач, но я його не слухав. Я пішов підкорювати серце  дівчини!

Спочатку я дізнався розклад першого курсу. В неї три пари доведеться ще трішки почекати.

— Влад, ти що тут робиш?- почув я голос позаду і побачив Віку.

— Я з розкладом знайомлюсь, - промовив я і уважно задивлявся на розклад.

— Хм, цікаво. Навіщо тобі перший курс? - ох любить вона сунути носа куди не треба.

— Слухай! Іди куди йшла! - ура давно мріяв їй таке сказати.

Нарешті я зустрів Даню і поділився зі своїми планами. Адже він експерт в цьому ділі, та і я не промах.

— Боже Влад, я дивуюся, навіщо ти взагалі на це погодився? - запитав Даня.

— Просто я не люблю програвати і здавати задню!- ось такий я завжди йду прямо, а назад ніколи не здаю.

— Ну я це вже зрозумів через той клятий спір! - почав сміятись він.

Ми пішли в кав'ярню, посиділи з якимись дівчатами і так пройшли дві пари. Зоряна направляється до виходу, але я її зупинив. Запропонув прогулятись разом, але вона відмовилась. Все таки я її підвіз і поїхав до якоїсь кав'ярні. До мене подзвонив Ваня.

— Ну, що як прогрес? - запитав мене Ваня.

— Та як завжди! - чомусь засмутився я і подивився на каву, яка стояла на столі.

— Ок, я на пару з першокурсниками, а ти шукай її в соціальних мережах чи де інде, - запропонував Ваня, а я його попросив знайти її акк в інстаграмі, адже наш Ваня типу хакер.

Я швидко сів в авто і поїхав до будинку, де мешкала Зоряна. Ось тепер точно вийде зі мною гуляти. Недарма я пальне використав на неї. Мені прийшло повідомлення від Вано, він скинув акк Зоряни.

Уху!! _zzoriana - підписатися.
Зайшовши на її профіль, трішки задивився на її фотографії. Останнє її фото, там де вона з морозивом і з повязкою на нозі.
Я почав сміятись, адже то було безлузде падіння і поцілунок. 
Оуу вона лайкнув моє фото, а усмішка моя була настільки широка, що я вирішив їй написати.

*****
Ось зараз я крокую біля неї і поглядаю на неї. Така мала і така злюка. Но їй дуже прикольно з хвостиком.

— Чуєш, мала! - вона повернулась і зігнула брови.

— Чого тобі! Півень?!- еем у мене, що кличка така чи що?

— Скажи тільки чесно! Я тобі подобаюсь? - ну звісно ні.

— Ха-ха, звісно, що ні. - посміялась вона і зайшла в супермаркет.

— То потрібно зробити так, щоб я тобі сподобався, - промовив я сам собі і пішов за нею слідом.