Зрада

Повернення

Київ.2018 рік.

-Кажеш, Діма скоро повернеться зі служби? 

-Так.Не можу дочекатися цього дня, - радісно говорила Віола.

-Я теж бажаю, щоб мене чекали, як ти.Кохали, як ти, - сказав Ярослав, заглянувши прямо у вічі подрузі.

Віола зрозуміла, що він насправді мав на увазі.Вона чітко усвідомлювала, що ці слова напряму стосуються її, однак між ними можлива лише дружба та не більше.

-Яре, ти ж розумієш, що...

-Так, Віол.Ми лише друзі й ти кохаєш Дмитра, - перебив її друг, сказавши вже не раз почуті слова.

-Тож, ти все розумієш, тому закриймо цю тему, - твердо сказала вона й попрямувала вперед.

-Зачекай-но! - Крикнув наздоганяючи, та наблизившись сказав, - Я все розумію й більше не підійматиму цю тему.

-Обіцяєш? - Запитала сумнівно.

-Даю слово, що більше ні слова.Та й взагалі я налаштований розпочати стосунки з іншою, - вже сміючись додав.

-Ти зараз серйозно?Невже табу на серйозні стосунки вже не дійсне?

-Цілком серйозно.Хочеться чогось нового.Не думав, що так скоро прийду до таких думок, однак ваші стосунки раптово припинили викликати в мене нудоту, напрочуд зароджують бажання розпочати щось схоже.

-Ей! - Віола хлопнула рукою по спині парубка. - Ти щось розум загубив, називаючи наші стосунки нудотними!

-Спинись!Та спинись вже! - Намагався уникнути ще одного удару подруги. - Я ж тоді був просто не готовий до стосунків, тому дивився в цілому на закоханих, як на прокажених!

-Ну дивись мені! - Направила вказівний палець на Дмитра. - Ще трохи таких виражень і від тебе залишиться лише порох!

-Добре!Я тебе зрозумів!Ви наймиліша пара, яку я тільки зустрічав, - він підняв руки в знак примирення.

-Так би й зразу! - Сказала вже з посмішкою.

Остання їхня зустріч завершилася прогулянкою Маріїнським парком.Вони розійшлися з відмінними почуттями.Віола з легкістю в душі, що Ярослав все правильно зрозумів і більш не докучатиме своїм помилковим коханням.Яр же, з важкістю на душі та розбитим серцем.Весна, як кажуть в народі - пора мрійливості й закоханості, однак він захопився чорноволосою красунею давно.Любов вкорінилася ще в шкільних роках, не сміючи покидати молоде серце.

Це справді остання їхня зустріч в безтурботній молодості, проте життя - це гра ролей.Бувши другорядним нікчемним героєм для когось, згодом ти можеш перехопити головне місце в житті іншого.

 

Витачів.2018 рік.

-Мам!Я дома! - Крикнула Віола в прихожій, однак відповіді не почула.

Вона намагалася вслухатися, аби переконатися, що матір дома, однак до вух доносилася тиша.

-В тебе ж, наче сьогодні немає зміни, - пробуркотіла собі вдумливо. - Можливо вийшла за продуктами, - припустила собі та кивнула думкам.

-Яка ж я голодна, - сказала, відкриваючи холодильник. - Не густо.Мабуть, мама справді пішла до продуктового.Що ж, зготую найпростіше - омлет.

Взявши лоток з яйцями, вона закрила холодильник, проте повертаючись, почула:

- Сюрприз! - Крикнули чоловічим голосом.

-А-а-а! - Лоток з яйцями смачно приземлився на землю.

-Ей, ти чого так лякаєшся? 

Яке ж було її лице здивованим, як очі побачили коханого.

-Діма?Ти несповна розуму?А як би я отримала серцевий приступ?

-Ха-ха-ха! - Зареготав він, побачивши лице коханої.

-Зовсім не смішно! - Сказала з образою.

-Добре-добре!Пробач, я не думав, що так налякаю тебе, - винувато глянув на неї та обняв. - Пробачиш, дурня?

-Я подумаю, - кокетливо відповіла. - А чого це ти тут?

-В якому сенсі?Ти не рада мені?

-Ну ти справді дурень, - пнула його рукою, - ти ж  через два дні мав приїхати.

-Так, я це...трішки прибрехав, - вкотре винувато відповів, - хотів сюрприз зробити.

-Дякую, сюрприз вдався.Усі яйця непридатні до використання, - глянула під ноги.

-Впевнений Віра Василівна купить.

-Що?Так мама все ж пішла за продуктами?

-Ага.Вирішила залишити нас наодинці.

Дівчина на це кивнула та в думках подякувала матері.Вона чудово знає, як їм необхідно побути, за тривалий період, удвох.

-Це слід прибрати, а не те - нас не чекає нічого хорошого від мами.

 

Потім вони кохалися.В голові Віоли вони насолоджувалися одне одним, любили, вдихали.Та чи збігаються її думки з уявленнями Дмитра?

 

-Мама, мабуть, до подруг забігла, раз так довго немає, - сказала, ніжившись під боком коханого. - А ти скоро плануєш своїх батьків відвідати?

-Через два дні.А що? - Спитав, водночас пірнаючи у власні думки.

-Думаю, може з тобою поїхати.Це далеко, а ще кілька днів я не зможу без тебе, - пояснила, цілуючи в губи.

-Давай потім про це подумаємо, добре?Я в душ! - Та не давши й слова сказати Віолі, скочив з ліжка й направився до ванної.

Вона не встигла отямитися від дивної поведінки коханого, як роздалася мелодія.Телефон Дмитра замиготів, сповіщаючи про нове повідомлення.Віола піднялася, аби переконатися, що там немає нічого термінового, проте побачене на екрані, змусило її затамувати подих.

 

“Коханий, я так скучила за тобою.Як будеш вільним, зателефонуй мені.Я сьогодні дома та повністю вільна.”

 

Чекаю відклику від своїх читачів в коментарях!Які ваші пропозиції щодо розвитку подальших подій?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше