Глава 4

Всякий вид роботи приємніший, ніж спокій.

Демокріт

Ми хотіли зробити дім для однокласників, навіть місце необхідне вибрали: дерева так вдало росли. Тому ми почекати поки всі інші заснуть, І забравши всі необхідні предмети, попленталися на пляж.

-Що робити будемо? - запитав Мей.

-Спочатку давайте вдягнемо ліхтарики на голову, - відповів Лін.

Як тільки ми це зробили, то почули голос дівчини:

-Хто ще там посеред ночі не спить? Ви що здуріли?

Ми заховалися за дерева. Дівчина в нерішучості озиралася навкруги, видно хотіла спіймати негітників спокою, проте ніхто не з'явився і вона лягла спати. Ми ще трішки почекали, а згодом вийшли зі своєї схованки. Так, здається ми всі починаємо сходити з розуму!

-Що далі? - шепотом запитав Ер.

-Треба визначити роботу на сьогодні! - промовив Лін.

-І що це за робота? - запитав здивовано Стоун.

-Дерева, які ми вибрали ідеально розташовуються. Тож давайте зробимо задню стінку, а скріпимо її отими великими листками.

-По-перше, ці листки називаються Біччі.

-Що? - в один голос повторили хлопці.

-А чого така назва? - запитав уже шепотом Мей.

-Вони великі..., міцні..., теплі..., - Я по черзі загинала пальці на руці, - по-друге, їх можна зірвати на дерево Боггі.

-А це я розумію від слова Бог тільки ласково-пестливий, - зауважив Стоун.

-Та йди ти... - Я "ласкаво" процідила крізь зуби.

-Ти мене уже другий раз посилаєш, але як бачиш йти нікуди - ми на острові, а плавати якось бррр не хочеться. - Стоун обтрусився.

-Здається мені, що цього разу я буду витягувати брата від цього кровожерливого звіра. - пошепки промовив на вухо Ерні Мей.

-Так, добре! - сказав Лін. - Значить так: Ер та Мей лізуть на дерево Боггі та зривають листки Біччі, Ро і Стоун їх ловлять і дають мені. А я вже буде закріплювати.

-Кого мене чи Ро? - запитав невгамовний Стоун.

Ну все, договорився.

-Та я тебе... - з цими словами Я побігла за юнаком, що сміявся.

Стоун, котрий раз прибігаючи мимо друзів, закричав:

-Здається мені, що сьогодні ви будете працювати без мене...

Його брат-близнюк посміхнувся на це і помахав йому рукою, наче "все добігався!". Дивно, що ніхто не проснувся.

Почали працювати трішки пізніше. Стоун допригався - Я з Меєм його залоскотали. Схоже було на те, що несподівані кривляння і жарти здається серйозного хлопця брату надоїли. Тому ми вирішили  влаштували йому страшні тортури - сміх. Парубок дуже боявся лоскоту.

-І не треба було мене дразнити! - в сотий раз я повторювала ці слова.

-Я не хотів! Ги-ги-ги! Так вийшло... Ги-ги-ги! Випадково! Ги!

-Ти зараз отримаєш від мене! - Мей ще дужче залоскотав брата.

Бідолага зміг очухатися лише через півгодини. Я з тортурами закінчила, а от Мей - ні. Здорово брату дісталося! Він ще як мінімум годину він нас шарахався. Ніколи не думала, що Мей такий злий! 

Закінчили працювати о 5 годині ранку. Склавши інструменти біля дерева у потайному місці, всі безсило попадали на гамаки.

Проснулися о пів на другу, наскоріш перекусивши, ми пішли виконувати нас задуманий план.

1. Поза лотоса, Я, їжа, острів.
2. Знову поза лотоса, хлопці, будівельні матеріали, одяг і їжа та засоби особистої гігієни ( Я ж не настільки безсердечна)
3. Робота
4. Соооон!

Та однокласники ці доглядання сприйняли по-своєму. Хтось зрадів, інші віднеслися нейтрально, а деякі щось запідозрили.

-А смак у цієї людини чудовий! - промовив Жека, розглядаючи куплений мною одяг.

- Ага! - добавив Антоніо.

-А я чула, що хтось говорив про дім для нас. Я проснулася від світла і шуму. - вставила свої 25 копійок Мар. Дякую, що не гривню!

-А давайте простежимо, хто це робить? - запропонував Антоніо.

-Давайте, але притворимося, що спимо! - добавив Жека.

Лін, який виходив по свої справах, почув їхню розмову і швиденько побіг розказати про це.

Нікому не сподобалися ці гляділки, тому ми вирішили працювати пізніше. У нас і так справ було вище горла. Наприклад, поспати. Рано чи пізно однокласниками це набридне, І вони заснуть.

- Ну що щось видно? - промовив Антоніо.

-Нікого не має. - відрепортував Жека.

-Може злякалися, а може зрозуміли що за ними стежать? - задумалась Мар.

-Може бути все що завгодно. Давайте ще трішки почекаємо, І якщо нікого не буде то підемо спати.

- Ми і так лежимо, куди йти? - здивувався Жека.

Та нас вони не зловили. Ми були раніше попереджені Ліном.

За цю ніч ми зробили бічні стіни і стелю, використавши різні простирадла і листки Біччі. На наступний день була зроблена передня стіна, через день - підлога. І куди ж без повітряних ліжок. 

1 ліжко = 2 листка Біччі + нитки і мотузки

Закінчивши роботу, ми 3 дні відпочивали. Зауважте, заслужено відпочивали. Хоча натруджені м'язи і боліти, проте ми не забували, що крім нас ще є і однокласники і їх теж треба годувати. Не з ложечки, але ж все ж.

Два чоловіка спостерігали за цим всім з Неба.

-Коли ж ти дізнаєшся ким ти є? - промовив один із них.

-Повір мені, вона сама до нас скоро прийде.

-І коли буде те скоро?