4

Стояти то стояв, і стояв би ще довго, але раптом в кишені завібрувало.

— Привіт це знову я.

— Трясця... – ні ну що знову, навіть потупити не дає ця Земля, як це вона, і так мене досі не діставала.

— Не марнослов, треба правити, знов біда.

— І що ж на цей раз, я ж ніби минулого все виправив, чи ні?

— Все виправити не можливо, – зʼявилося на екрані, – Але нині знову критична маса назбиралася, глянь код...

І я глянув... Добре, що поряд лава. Бо те що я там побачив мене шокувало. Ті дурні вирішили, що їхня «Арка» всесильна і надумали розбирати реактор, та ще й форсованими  темпами. І правду кажуть: „Поспішиш – людей насмішиш”.

Хоча чесно було не до сміху, бо апокаліпсис місцевого масштабу був вже близько, надто близько. По даних Землі й прописах в коді було видно, що вся конструкція завалиться з-за одної хиткої конструкції. А далі ефект доміно...

Що ж я почав правити. Зміцнив слабке місце і трохи послабив ті конструкції, котрі в першу чергу будуть знімати, щоб не було спротиву. Ще кілька штрихів, перевірка і «зберегти».

„Надіюся, не буде як минулого разу?” – чи то подумав, чи то сказав в голос я. Відповіддю було лаконічне ні. І мабуть, я таки задовольнив Землю, бо чат сам собою згорнувся, а символи в кутку весело мінялися.

Значить все нормально. Цікаво часто так доведеться правити. А що як... А ні телефон зі мною завжди. До речі це ж таки телефон...

Тож я зайшов в смс і почав друкувати:

„На добраніч моє сонце, здається я пропадаю.

Я під твоїм віконцем і палко я тебе кохаю.

Люблю до нестями, на губах ще той поцілунок.

Ти мій найдорожчий дарунок.

На добраніч”.

Відправив і пішов додому. Все ж час пізній, дорога дальня... Місто вже вкуталося темрявою і лише ліхтарі виборювали в неї невеличку територію дороги та трішки тротуару. Зорі виблискували згори. Поодинокі автівки пролітали, певно теж хотіли вже спати, світло в будинках то там то там гасилося. Згадалася фраза: „Місто засинає, мафія прокидається”. Раптом телефон завібрував, думав, що знову Земля, але ні то було смс.

„Ох ти мій любий любчику любимий

Ти любиш, і я тебе люблю,

Ти в мене кращий і ти милий,

Я майже сплю.

На добраніч, твоя НП”.