6

— Коли ти встиг, – дивувалася Наталі. Бо мій вигляд був ще той. Помʼятий, побитий ще й такий синець добротний під оком...

— Хіба для цього часу багато треба, „упал, потєрял сознаніє, очнулся гіпс”, – віджартувався я словами класика.

— Гарно ж ти падаєш. Ну нічого, підлікую.

І дійсно, що довше і частіше я з нею бачився, то ліпше я себе почував. Я вже втратив лік часу, і ніби в шкільні роки, літні канікули просто пронеслися миттю.

Ложкою дьогтю була робота, хоч робота для мене і була улюбленою, але з Наталкою через неї я бачився лише ввечері. Мені аж набридли ті всі проводки, які постійно треба було лагодити, і різноманітні лампи, що вічно перегорали.

Я так захопився Наталкою, що навіть забув за свій смартфон, чи то консоль, що мирно собі лежав аж до пізньої осені. А потім враз запілікав і зажужав, хоча був без сімки, та й на скільки памʼятаю, був вимкненим. Ба більше, вже б мала розрядитися батарея.

Диво та й годі. А от екран дивним чином, чомусь не зцілився. Печаль. Видно щось Земля знову хоче, але що я можу вдіяти.

 Спробував розібрати апарат, довелося позичити набір викруток і фен. Ні не той фен, що голову сушити, і тим більше не той, що сушить мізки, хоча можливо б і не завадило. Бо я вже й забув, що воно таке, благо Наталі не давала задумуватися про цей дурдом. І тут тобі на.

З горем пополам, я розполовинив гаджет, від'єднував всі шлейфи й вийняв батарею. Перевірив напругу. Та ну, хай йому грець. Напруга була 18,88 Вольт. Щось ця цифра мене переслідує, та й нормально в батареї має бути максимум чотири Вольта.

Але на цьому дива не закінчились, батарея була вийнята, всі шлейфи відʼєднано, а телефон знову почав вібрувати. Добре, потім буду розбиратися, на часі екран. Я вийняв всі три плати, щоб не заважали. Прогрів феном розбиту поверхню і акуратно відколупав.

Ну що ж пів роботи зроблено. Зайшов через ПК в пошуковик. Але ну ніде не зміг знайти хоч схожої моделі екрану. Та що мала б сюди підходити, зовсім не така була. Не в сенсі розміру, а в сенсі підключення.

Що ж робити? Спробував скласти все до купи, як є і під'єднати до компʼютера. Але знову невдача. Драйвер не знаходився. Хоча я вже встиг знайти програму, яка виводила зображення на ПК, і навіть дозволяла керувати мишкою всі процеси. Але толку з неї нуль.

Єдине, що вдалося, і то підозрюю не мені, а Землі, це вивести код і чат. Але от поправити я нічого не міг. А правити було що. Бо ж Землі загрожувала нова болячка, а я нічого не міг вдіяти.