Зустріч у Місті легенд

Глава 7

Зелений кудлатий килимок яблучного теплого відтінку в доволі просторій ванній кімнаті. Величезне дзеркало з підсвіткою. "Яке гарне дзеркало! Як тут зручно робити макіяж!" Скляні напівпусті полички з двох сторін від дзеркала. Величезна раковина зі зручним облаштуванням у вигляді ще однієї полички, яка переходила у туалетний столик. Традиційна шафа під раковину.

 "Скільки місця для моєї косметики! Тут дуже зручно влаштуються усі мої рожеві тюбики!" - приміряла подумки дівчина. "Цікаво, що там у шафі?" - виховання не дозволило їй порпатися по чужих поличках, доки вона ще не отримала на це  дозволу.

- Тут холодна вода, тут гаряча вода. Зараз бойлер увімкну, я його вимикав на ніч. Тобі душ як вмикати: великий або маленький?

- Мені маленький.

- Дивись тут така штука, її перемикаєш і буде литися вода з великого душу, а якщо так, то з маленького.

- Добре, дякую. Ти зі мною?

- Ні. Я не люблю. Мені мало місця і дуже жарко.

- Добре, тоді видай мені рушника і йди звідси. - Почувалася, як дурепа, з цією своєю пропозицією.

 Вода лилася прохолодна. "Мабуть ще не нагрілася". Було незручно, неприємно. Потроху стало тепліше, до кінця увімкнула на гарячу. Гаряча вода  змивала напругу усього дня, незграбного запрошення  до нього додому, невдалого діалогу біля супермаркету. Просто вимивала все зайве з тіла та голови, залишаючи приємні відчуття від того, що все недарма. Воно того коштувало!

"Яка цікава ніша. Такі гарні морські камінці намальовані і скільки поличок багато." - вона роздивлялася нішу для косметики. Із усіх поличок була зайнята лише одна. На ній гордовито стояв чоловічий шампунь та гель для душу.

"Люблю митися чоловічою косметикою. Хоча моя мені подобається більше."  Вже змивала з  себе піну в клубах пари, простягнула руку до маленького змішувача, як тут на кріплені побачила   довгу руду волосину.

"Це ще що таке? Нахаба! Хоч би попросив своїх баб прибирати за собою!"

 З обуренням  та огидою взяла волосину  двома пальцями, подивилася на неї та змила великим потоком води. Кілька разів вимила руки з гелем для душу. Ретельно оглянули після себе ванну, скляну загородку, змила своє волосся. Ноги приємно потонули в зеленому килимку. Витерлася традиційно зеленим рушником. Повністю одяглася та вийшла з  ванної.

 Довге привабливе чоловіче тіло ліниво лежало поперек ліжка, на якому ще півгодини назад було так фантастично добре вдвох.

- Там у тебе на трубі руда волосина була. Ти би хоч дивився за своїми бабами та прибирав перед тим як запрошувати нову! - процідила крізь зуби.

- Я не знаю хто там що залишив. Мені ніколи за цим слідкувати. - І ніякого натяку на каяття.

 Він пішов у душ. Його місце поперек ліжка зайняла розлючена жінка.  Ввімкнула собі музику, закрила очі, чекала допоки він  вийде. Почула кроки. По всьому тілу піднялася хвиля роздратування та  люті. Як він міг! Було цікаво, як він буде виправдовуватися. Лежала мовчки і не ворушилася, робила вигляд, що його не існує. Цей нахаба обійшов ліжко. Дівчина гадала, де він. Відчула поцілунок. Тільки губи в губи і більше ніякого контакту. В цьому поцілунку не було ані пристрасті, ані почуття провини, ані виправдування. Тільки ніжність. Він був дуже впевнений та спокійний. Власницький. Образа від цієї впевненості одразу пройшла.

- Ти вже викликав мені таксі?

- Ні. Я сам тебе відвезу.

 Вона навіть трохи відкрила очі, з подивом дивлячись на чоловіка з-попід вій. Він вже стояв біля шафи та обирав собі чисту футболку.  Почуття власної дурості та нікчемності зникло разом з його впевненим голосом. "Що трапилось? Ти так хотів відправити мене додому в таксі? З чого це так мої рейтинги виросли?" - вголос не стала ставити ці запитання. 

Взутися їй чоловік допоміг. Було незручно і смішно стояти на одній нозі, взутій в босоніжку на одинадцятисантиметровій шпильці, допоки він шукав другу. Ледь втримувалася від сміху. Одягнув її в кардиган. Незмінна ввічлива рука, яка відкриває двері, підтримує на сходах та в арці з ямами на шляху.

  • Чому ти не хочеш залишатися у мене? - це вже в автівці по дорозі до її дому.
  • У тебе немає моєї косметики і на роботу мені далеко.

***

“Буду робити, що можу і насолоджуватися тим що є. Можу зараз бути щасливою буду. Є цей чоловік - чудово. Мені з ним добре - відмінно. Пройшло моє  вічне роздвоєння: я ж кохаю іншого, як можна ще з цим. А той інший і не в курсі про те, що я його кохаю. І не потрібно йому це можливо. Насолоджуйся моментом. Рівень норми - казка.

 Блять.  Зловила себе на думці, що я закохалась. Ще раз блять. В нього. От цього мені ще не вистачало. Не вистачало - отримуй. Навіть мить  відслідкувала.

 Коли я вже після душу і свого розчарування від довгої рудої волосини в його ванні лежала  розлючена на ліжку і музику слухала. І допоки я так лежачи гнівалась з заплющеними очима, він вже з душу вийшов, підкрався до ліжка, як моя кішка, і поцілував мене. Догори ногами. Блін, це був кращий поцілунок. І не вибачаючийся.  І при цьому кажучий, що херню я собі придумала.

 Блін. Ну так все було добре. І треба було мені це зіпсувати. Взяла і закохалася в хлопця, з яким мені так весело базікати ні про що і про все і навіть сексом займатися мені з ним добре.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше